Продовжуючи пошуки старої цегли, яка походить з підприємств та різноманітних будівельних об’єктів м. Житомира, вкотре пересвідчуюся в тому, що все не так просто. Навіть звернення до тих кому це цікаво, у тому числі до колекціонерів, на жаль, залишилися без відповідей.
І тут я згадав, що колись, ще до війни, я окремі зразки старої цегли, у тому числі з клеймами, бачив в унікальному музеї історії народних ремесел “Ремісничий двір”. Музей розташований у північній частині міста (Крошня), за адресою: вул. Богдана Хмельницького, 42 (Рис. Рис. 1-2).
Коротенько про його історію. Цей унікальний музей старовинного інструменту було засновано родиною Євтушенків у вересні 1997 р. на території старої покинутої котельні. Його фундатором і незмінним директором є відомий житомирський колекціонер Федір Володимирович Євтушенко. За його спогадами збірка музею розпочиналася з невеличкого склоріза фірми Шефтель – експоната ХІХ ст. (Рис. 3). Саме тоді виникла ідея збирати ремісничі інструменти. Понад 10 років збиралися різноманітні предмети і механізми, починаючи від кам’яних сокир та бронзового ножа наших далеких пращурів (Рис. 4) до двигуна внутрішнього згорання 1910 року (Рис. 5). Поступово збірка музею поповнювалася новими експонатами і вже станом на 2010 рік кількість їх збільшилася до 5 тисяч одиниць. Саме вони представляють понад 120 різних ремесел. Тут можна було побачити різночасове обладнання, верстати, велику кількість інструментів. Останні, що цікаво, досі в робочому стані. Територію котельні було поділено на декілька окремих музейних комплекси (експозиційні відділи). Перший – це власне музей історії ремесел (Рис. Рис. 6-7). Другий, присвячений історії промисловості м. Житомира і області у ХХ ст. (Рис. Рис. 8-9). Третій – “ Музей чеських ремесел і технологій на Волиніˮ. Останній за участю надзвичайного і повноважного посла Чеської Республіки в Україні Радека Матули було урочисто відкрито 5 вересня 2017 року (Рис. Рис. 10-12). У подвір’ї можна побачити відтворену кузню XVIII – ХІХ ст. У жовтні 2014 р. приватний заклад отримав статус Народного музею. Кількість експонатів щороку збільшується і на сьогодні їх вже налічується понад 25 тисяч. Пізніше були відкриті нові відділи. Зокрема, у травні 2016 р. прийняв свої відвідувачів відділ “Світ дитинстваˮ (Рис. Рис. 13-14), а в жовтні 2024 р. “Історія школиˮ (Рис. Рис. 15-17). На другому поверсі у березні 2024 р. було відкрито залу “Телерадіокомунікацій та магнітного записуˮ (Рис. Рис. 18-20). На цьому робота не зупиняється, в планах відкриття нових експозицій в стінах музею. Сам музей надзвичайно цікавий і дуже насичений різноманітними та різночасовими експонатами. Чого тут тільки немає. Коли відвідуєш і роздивляєшся його експозиції, то очі просто розбігаються, а позитивні емоції і отримані враження мотивують багатьох повернутися сюди знову і знову.
Серед експонатів музею чималий інтерес представляє збірка старої цегли, яку Федір Євтушенко почав збирати з перших днів діяльності музею. Свого часу вона привернула увагу науковців. Зокрема, київська дослідниця О.В. Грабовська здійснила вибіркове ознайомлення з окремими зразками з колекції музею [Грабовська, 2018, с. 141]. Детально ознайомив глядачів із збіркою старої цегли музею Ф.В. Євтушенко у відеосюжеті, який побачив світ на Суспільному телебаченні 28 серпня 2018 року. Як бачимо інтерес до цієї групи артефактів є. Більш того, слід відзначити, що на сьогодні це найбільша колекція старої цегли в м. Житомирі.
З люб’язного дозволу Ф.В. Євтушенка, за що йому велика вдячність, я детально оглянув її. Нині вона нараховує понад 90 одиниць різночасової та різноформатної цегли, яка зберігається у різних частинах музейного комплексу (Рис. Рис. 21-23). Що цікаво, у збірці представлені зразки не тільки з Житомирщини, але й з різних куточків України.
Так, тут можна побачити цеглину 1798 р. яка походить із середньовічного замку Паланок, розташованому у м. Мукачеве Закарпатської області.
При вході до музею в стіні ліворуч від входу є зразки так званої пальчатки які походять із замку XV ст. Чорторийських в селищі Клевань Рівненського району Рівненської області (Рис. 24).
Зберігається тут і уламок цеглини із верхнього Луцького замку (місто Волинської області). На лицьовій поверхні вдавлене клеймо “Лучанинъ” (Рис. 25). Хоча цеглина на відміну від замку досить пізня і походить із цегельні Абрама Шимоновича Глікліха, яка почала працювати у Луцьку на початку ХХ ст.
Є в колекції музею і цеглини з іншомовними написами. Наприклад, з католицького костелу в м. Коломия Івано-Франківської області з вдавленим клеймом “RAMLEROWKAˮ. Власником цегельного заводу був Герш Рамлер (Рис. 26). Друга цеглина має клеймо “SYGNOWKAˮ. Припускають, що назва походить одного із районів Львова – Сигнювка. Там була цегельня, в кінці ХІХ ст. її власником був Мауриций Зільберштейн (Рис. 27). Третя цеглина має клеймо “HKASWINERˮ. Її було вироблено на цегельному заводі в м. Станіславів (нині Івано-Франківськ, Прикарпаття). На початку ХХ ст. належав Гершу Кашвинеру (Рис. 28). Є й інші не менш цікаві зразки з іншими клеймами (Рис. 29).
Наявні тут й цеглини виготовлені на підприємствах, які розташовувалися і працювали на теренах Житомирського краю. В їх числі цегла початку ХІХ ст. з маєтку Евеліни Ганської з с. Верхівня Ружинського (нині Бердичівського) району (Рис. 30).
Цеглини із літерами “Т” на поверхні, на думку Ф. Євтушенка, походять з цегельного заводу Федора Терещенка у с. Великі Коровинці Чуднівського (нині Житомирського) району (Рис. 31).
Представлені тут також окремі зразки з цегелень Чуднівського району, як от “КОРВИНОВКА / 7 ГОС. ЗАВ.”, “КОРВИНОВКА / К. В.ˮ, “НИКОЛЬСК… / Н. М.ˮ, “Ч / КВД.ˮ, “ЧП Зˮ, “ГОДЫХСКИЙˮ, “НИКОЛЬСК / 1926ˮ, “БАРТУХА / 1926ˮ та інше (Рис. Рис. 32-33).
Цікавим зразком є частина цегли, на якій зображено корону та ініціали. Федір Євтушенко припускає, що вона належить Яну Савицькому і виготовлена на цегельному заводі в с. Бейзимівка Чуднівського (нині Житомирського) району (Рис. 34).
Чимало зразків інших цегелень із різними клеймами ХІХ – початку ХХ ст. та 1920 – 1930-х рр. (Рис. 35).
Наявні в колекції й зразки, які походять з підприємств, що функціонували на території і околицях м. Житомира.
Зокрема, цегла з клеймом “И. Б.”, завдовжки 27 см, завширшки 12,5 см, завтовшки 6,5 – 6,7 см (Рис. 36). На думку Ф.В. Євтушенка це підприємство належало Ігнатію Бубену, яке розташовувалося в районі Богунії. На його основі пізніше виник 1-й цегельний завод. А в 2000-х рр. тут функціонує підприємтсво ТОВ “Керамік. Насправді це підприємство належало Івану Йосиповичу Бубену. Засноване у 1894 р., розташовувалося в урочищі Церковщина Левківської волості Житомирського повіту [Список фабрик, 1910, с. 368; Весь Юго-Западный край, 1913, с. 711].
Декілька зразків, як повідомив Ф.В. Євтушенко, у тому числі з клеймами, було знайдено, коли розбирали старий корпус третьої гімназії по вул. Грушевського. На одній з цеглин заглиблена фігура, що нагадує латинську літеру “S”. Цеглина завдовжки 26 см, завширшки 12,5 см (Рис. 37). На другій цеглині, по середині, заглиблена літера “Ф”. Зразок завдовжки 26 см, завширшки 12,5 см, завтовшки 6 см. Знайдено третій зразок, але з рельєфно-випуклою літерою “Ф” (Рис. 38). Цегла з такими параметрами характерна для 2 половини ХІХ – початку ХХ ст.
Біля входу до музейного комплексу, ліворуч, на стіні примітний зразок із заглибленим клеймом на боковій частині цеглини “г. Житомир”. Цеглина завдовжки 25 см, завтовшки 6,4 см (Рис. 39).
В іншому місці є цікава цеглина, теж, напевно, із Житомира з вдавленим клеймом “ 1 ГКЗ”, завдовжки 21,5 см, завширшки 10,5 см, завтовшки 4,7 – 5 см (Рис. 40). Цілком можливо, абревіатура розшифровується як “Первый городской кирпичный завод” або “1-й госкирпичный заводˮ. В той час він перебував у віданні Волинського окрместхоза і тому в довідковій літературі він згадується й як 1-й Волынский госкирпичный завод [Вся Украина, 1926, стб. 34; Вся Украина и АМССР на 1927/28 год, 1928, с. 200].
Інший зразок не менш цікавий, з вдавленим клеймом “1. В. Д. Ц.ˮ. Подібну цеглу було знайдено під час здійснення археологічного нагляду фахівцями Інституту археології спільно з обласним краєзнавчим музеєм, 20 березня 2021 р. на Новому бульварі в центральній частині м. Житомира, на ділянці № 1 (ІІІ-черга) (Рис. 41). Обидва зразки, напевно, випускали у 1920-30-х рр. Припускаю, що може розшифровуватися як “Перша Волинська Державна Цегельняˮ .
Звертаємо Вашу увагу, що Житомирський обласний краєзнавчий музей збирає зразки старої цегли, яку виробляли на промислових підприємствах Житомирщини і особливо в м. Житомирі, з метою вивчення, створення бази даних, публікації та підготовки відповідної виставки.
Пошуки і вивчення старої цегли, у тому числі й черепиці на теренах Житомирщини тривають. Про нові знахідки будемо повідомляти в наступних публікаціях.
ЛІТЕРАТУРА
Весь Юго-Западный край. – К., 1913. – ІІ, 1115, 7, 44 с.
Вся Украина на 1926/27 год. Часть IV-я. Промышленность Украины. – Харьков: Украинский экономист, 1926. – 240 стб.
Вся Украина и АМССР на 1927/28 год. Адресная и справочная книга. – Одесса: Изд-во Украинского красного креста, 1928. – 880 стб.
Список фабрик и заводов России 1910 г. По официальным данным фабричного, податного и горного надзора. – Москва, С. Петербург, Варшава: Изд. торговым домом Л. и Э. Метциль и Ко. Спб.: типография І.Г. Брауде, 1910. – CCCIV, 1034 с.
При написанні використані світлини групи “Вандрівкаˮ, “Суспільного телебаченняˮ, “Житомир-Інфоˮ, Ф.В. Євтушенка (Ремісничий двір) та інших.
Старший науковий співробітник відділу досліджень Житомирського обласного краєзнавчого музею Олександр Тарабукін
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації