У межах відзначення Міжнародного свята літератури і мистецтв «Лесині джерела», 25 липня у Літературному-меморіальному музеї Лесі Українки відбулося урочисте відкриття виставки відомого українського художника Юрія Камишного «На перехресті вітрів».
Юрій Костянтинович Камишний — народний художник України (2016), член Національної спілки художників України, член Міжнародної спілки художників під егідою ЮНЕСКО, лауреат українських та міжнародних премій.
Він народився і живе у Житомирі, закінчив Житомирську художню школу та Одеське художнє училище ім. М. Б. Грекова. Працює в жанрах пейзажу та натюрморту, проте кожне його полотно виходить за межі жанровості — це філософський світ, де реальність сплітається з вічністю, а буденні речі набувають сакрального сенсу.
На виставці представлено 12 унікальних полотен, зокрема: «Ой, не світи, місяченьку!», «Святії Воїни Землі – ти серед них, мій Татко милий…», «Праця Богів. Острів Рамешварам. Індія», «У пісках часу», «Жива ще мати у господі», «Горілка в роті – рогач на плоті…», «Мій ранок» та інші.
Ці роботи вирізняються не лише багатством кольору та смислових пластів, а й оригінальним підходом до оформлення: рами з побутових речей — клямок, серпів, прядок, засувів, сухоцвітів — створюють ефект живої присутності українського духу.
Його полотна — це більше, ніж зображення. Це філософські роздуми, замальовки буття, що торкаються тем рідної землі, рідної хати, а також дверей, батьківського порогу, як символу переходу — з матеріального в духовне, з повсякденного у вічне. Вони спонукають замислитися, зупинитися, відчути.
Саме такі праобрази — вічні, напівреальні, одухотворені — знаходимо й у творчості Лесі Українки, зокрема в «Лісовій пісні». Мавка, як втілення гармонії між природою та людиною, могла б сама зійти з полотна Камишного — так близькі їм ці філософські інтонації, образи і світовідчуття.
Микола Боровець привітав присутніх і подякував художникові за його глибоку та щиру творчість. Особливо його вразила одна з картин, у якій, за словами очільника, «відчувається не лише мистецька майстерність, а й внутрішній зір — те, що твориться серцем і передається душею». У заході також взяла участь заступниця міського голови Наталія Борис.
Захід відбувся в теплій атмосфері, у форматі живого спілкування: художник розповідав про свої мандрівки, зокрема до Індії, про символіку своїх робіт і власну життєву філософію.
Загалом, творчість Юрія Камишного не обтяжена офіційним пафосом. Вона щира й людяна, в міру насмішлива, зовсім трохи скорботна — але найбільше філософська. Це картини, до яких хочеться повертатися.
Виставка триватиме з 25 липня по 26 серпня, тож усі охочі ще мають змогу долучитися до цього духовного простору.
Щиро дякуємо митцю за творчу щедрість і глибоку розмову мовою кольору. Ми з нетерпінням чекаємо Юрія Камишного знову — вже з масштабнішою виставкою, яка, переконані, стане справжньою подією для всього мистецького середовища нашої громади.
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації