Два дні тому відбулася 49-а чергова сесія Радомишльської міської ради. Безумовно, у кожній громаді Житомирщини кожна сесія місцевої ради стає дуже важливою подією. Зауважимо, що громад на Житомирщині аж 66, тому кожну сесію у будь-якій громаді області відвідати неможливо. Але із Радомишля у переддень 49-ї сесії пролунало одразу декілька запрошень, які зводились до одного- сесія 3 липня буде незвичайною. А можливо – й скандальною чи навіть ганебною з огляду на певні рішення, які вона може прийняти.
Перше питання, яке викликало певний спалах прогнозів ще напередодні сесії, стосувалося сховища, якого потребують учні Радомишльського ліцею №4 та дошкільнята розташованого поруч дошкільного закладу. Знову ж таки, нічого незвичайного у тому, що сховище для ліцею потрібне, немає, бо час нині такий і після сигналу «Повітряна тривога» дітвора упродовж десяти –п’ятнадцяти хвилин має дістатися до облаштованого для потреб дитячої безпеки сховища. Під час сесії аргументів стосовно потреби безпекового укриття, було вдосталь.. Виявляється мікрорайон Рудня, де розташований ліцей №4, взагалі не має облаштованого сховища на випадок повітряних тривог. І не лише 170 діток, двадцять педагогів і десяток осіб з числа технічного персоналу закладу не мають куди подітися у випадках прильотів та загроз із неба. Тутешні жителі також не мають куди заховатися у разі ракетного прильоту. Але діти – то головне і на сесії лунали виступи, що зволікати із облаштуванням укриття далі не можна.
Найголовніше у нашій ситуації питання – а де взяти приміщення для такого надважливого об’єкту? Якщо воно десь поблизу ліцею існує, то у якому воно стані, у чиїй власності і наскільки швидко можна його переобладнати для потреб дитячої безпеки? Виявилось, що одне із таких приміщень так званого підвального типу знаходиться за 600 метрів від ліцею №4. Підвал справді просторий, аж на 400 квадратних метрів. Свого часу тут була їдальня колишнього машинобудівного заводу, а потім, завод розвалився і зник, підвал приватизував за 89 тисяч гривень відомий у Радомишлі чоловік.
Колишній голова райдержадміністрації, бізнесмен, а нині ще й депутат Житомирської обласної ради Анатолій Павленко. У підвалі новий господар розташував тренажерний зал. Хтозна, наскільки популярним у народі був той заклад і наскільки вигоди та прибутків він приніс своєму хазяїну? Але сьогодні, коли проблема наявності безпекового укриття напряму впливає на існування ліцею №4, міська влада інтенсифікувала пошук приміщення для сховища ліцеїстів.
Виявилося, що купівля колишньої їдальні, яка стала тренажерним залом, це найшвидший і найдешевший варіант вирішення проблеми. Про це під час сесії казали педагоги (директорка ліцею №4), представники батьківського комітету того ж таки ліцею, вихователі та батьки діточок, які відвідують тутешній дошкільний заклад.
Щоправда, дехто із депутатів (наприклад Володимир Іщенко) пропонував звернутися до господаря підвального приміщення ( тобто, до Анатолія Павленка) аби той, наприклад, погодився на аренду приміщення за невелику щомісячну платню. Це, до речі, дуже слушна пропозиція, але склалося враження, що депутатська більшість (а головне –керівництво громади) вважають варіант із орендою залу для укриття малоймовірною. Мовляв, який власник на це піде? Але у цій ситуації якраз той таки Анатолій Павленко, якому пощастило свого часу прикупити підвал за 89 тисяч гривень, міг би погодитися надати його в оренду для дітвори на випадок сигналів повітряних тривог. До речі, з вигодою для себе, бо місячний платіж за оренду, наприклад, в 15-18 тисяч гривень легко компенсував би його теперішньому господареві вартість купівлі всього за півроку. Але на ділі все виглядає дещо інакше. Директор ліцею свого часу (війна йде вже четвертий рік) зверталася до депутата-власника, аби той дозволив ліцеїстам ховатися від можливих ворожих прильотів у часи навчальних занять. Але позитиву від того не було. Якщо конкретніше –Анатолій Павленко не погодився на такий варіант помочі ліцею та дитсадку. Можливо знав депутат, що у міській казні знайдуться кошти і Радомишльська міськрада викупить той же підвал. Як бачимо бізнесова «чуйка» Анатолія Анатолійовича не підвела. І не 89 тисяч чи 2 мільйони і 89 тисяч гривень депутати тепер готові заплатити депутатові обласної ради від «Європейської солідарності», а всі 7 мільйонів гривень. Як кажуть, війна війною, а інтерес і вигода у пріоритеті. І все це сьогодні освячено негайними і рішучими намірами влади облаштувати для ліцею №4 безпекове укриття. На сесії неодноразово лунало, що 7 мільйонів гривень і життя двох сотень дітей – речі непорівнювані у системі людських цінностей.
Це насправді так, однак, якщо вже про цінності, про мораль, про громадську доблесть і громадянську позицію, то депутат Житомирської обласної ради від партії «Європейська солідарність» Анатолій Павленко міг би бути в авангарді пошуку безпечного укриття для ліцеїстів та дошкільнят. Знову ж таки, дивує те, що у сесійному залі Радомишльської міської ради депутата обласної ради Анатолія Павленка не було. У разі його присутності відповіді на багато питань, які виникали у залі, можна було б почути від людини, яка асоціюється із захистом інтересів Радомишльської громади на рівні всієї області.
У підсумку, під час розгляду питання про безпекове укриття сесія Радомишльської міськради проголосувала більшістю депутатів (18 голосів) за те, щоб виділити із місцевого бюджету 7 мільйонів ( з «гаком») на закупівлю підвального приміщення. Звісно ж, йдеться про купівлю підвалу із тренажерним залом у А.А.Павленка, хоча у рішенні сесії про це згадки бути не може. Якщо ж рішення сесії розпочнуть виконувати і під час тендерних закупівель той таки підвал, як найближчий до ліцею безпековий «об’єкт» стане найбільш ймовірним приміщенням для закупівлі міською радою, то й тут і одразу виникне декілька запитань. Окрім суто моральних зауважень на адресу Анатолія Павленка (про що йшлося вище), існує низка зауваг стосовно того, що поряд із підвалом, який планується оснастити під укриття, знаходиться напрочуд небезпечний об’єкт у вигляді двох заправок пальним двох видів: бензину/дизеля та газу. Це не просто по сусідству, а всього за 10-15 метрів від підвалу, куди ховатимуться ліцеїсти із дошкільнятами. Цікаво, навіть з огляду на щойно резонансну і вкрай руйнівну катастрофу у селі Березина, хтось із батьків захоче аби діти під час «повітряної тривоги» шукали захисту у підвалі зовсім поряд із двома заправками? І такі питання існують, нікуди від них не подінешся.
Про те, як проходила сесія, про поведінку депутатів, про дискусії та перепалки у сесійному залі можна довго розповідати, але після ухвали рішення «про 7 мільйонів на закупівлю приміщення для сховища» робота сесії проходила дещо жвавіше, швидше і без особливих дискусій чи сварок. Аж доти, поки у залі справа не дійшла до питання про призначення голови одного із старостинських округів. Виявилося, що претендентами на посаду старости у селі Велика Рача є двоє місцевих жителів. Одним із претендентів на посаду старости виявився ветеран тієї війни, яка й досі продовжується. Павло Карауш воював на «передку», був поранений, втратив ногу і сьогодні готовий працювати на ниві місцевого самоврядування. Тим паче у чоловіка сім’я із трьох діточок і зарплата батька зайвою не стане. Як виявилося, належних у такому випадку громадських слухань чи обговорень з приводу обох кандидатів на посаду старости ніхто не проводив, на депутатських комісіях це питання також не обговорювалося (це не передбачено законом чи регламентом) і лише на сесії питання про призначення старости (призначення оформлюється і здійснюється розпорядженням міського голови) мало бути погоджене у депутатському середовищі. І знову – диво! Ветерана війни, якому Україна довіряла зброю для свого захисту, не довірили посади старости у Великій Рачі. І навпаки, цю посаду має зайняти жінка, яка начебто має «відповідний досвід».У залі у цей момент було гучно. Один із депутатів (В.А.Тужик) кількаразово піднімався на трибуну і переконував своїх колег, радомишльського міського голову у тому, що так ДІЯТИ НЕ ГОДИТЬСЯ! Тільки-тільки, якраз за годину до сесії, увесь Радомишль прощався із Юрієм Зузанським, який помер від ран і травм на фронті. У траурі, у поклоні печалі і шани щодо втрати Героя, завмирала уся громада. А за годину-другу про печаль, про пошану до воїна, який ( на щастя0 залишився живим) у сесійному залі було забуто. І це насправді виглядало жахливо. Мабуть саме тому, відчувши увесь жах і все ж таки сором, міський голова Володимир Тетерський оголосив перерву у ході сесії. Цікаво, що перерва виявилась певною несподіванкою, а про її тривалість нікому ніхто нічого не казав. У залі пролунала лише одна фраза « про те, як і коли сесія продовжить роботу, депутатам повідомлять окремо». Тут, як кажуть, людям варто було б пояснити, який регламент, яка законодавча норма дозволяє ось таким чином оголошувати перерви, коли до завершення сесії залишається лише одне питання із позначкою «різне»?
Безумовно, така ситуація, яка трапилася на сесії Радомишльської міськради, не є нормальною. Це розуміють чиновники, про це знають і ті декілька опозиціонерів, які пробували під час сесії донести свою позицію. До речі, до представників опозиції також є питання. Хоча б з огляду на те, що дотримуватися регламенту, певних етичних норм під час сесії зобов’язані усі її учасники. Ну, а ті депутати, які мовчки та прогнозовано займали позицію із давно відомою назвою «одобрямс», заслуговують особливої уваги. І тут навряд чи йтиметься про людську повагу чи хоча б елементарне розуміння їх дій. Не є секретом, що народ у Радомишлі доволі скептично ставиться до роботи, до рішень та ухвал місцевої влади. Людям чомусь байдуже, що економічні показники діяльності Радомишльської громади не такі вже й погані. Бо, наприклад, далеко не кожна громада Житомирщини за підсумками першого півріччя 2025 року може похвалитися показником перевиконання бюджету розміром у 25 мільйонів гривень.
Але гроші заробляються не для того, аби їх витрачати у момент так званої крайньої необхідності, коли про 7 мільйонів на безпеку дітей ніхто нічого не заперечить. Але люди, громада мають знати про всі обставини, про деталі і так звані «ньюанси» у роботі влади. Тоді буде й довіра, буде толк, а потреби у перерві на сесії за десять хвилин до її закриття просто не виникатиме. Це ж, здається, так очевидно!
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації