З 27 по 29 червня в Житомирі відбудеться спортивна подія національного масштабу — тенісний турнір «Andriy28 Open», що об’єднає 50+ пар гравців-аматорів з усієї України.
Про любов до тенісу розповідає Андрій Нeвидюк – засновник та організатор турніру:
В теніс закохався з першого погляду. Коли вперше спостерігав по телевізору гру Андре Аггасі проти Майкла Чанга. От саме з того часу і почав грати сам з собою від стіночки. Тоді мені було приблизно 12-13 років. Не було чим грати, а тому грав у «великий теніс від стінки» спочатку бадмінтонними ракетками і сірим м’ячем «Ленінград», потім ракетками для пінг-понга і тим же м’ячем. Усі поламав. Через рік мама товариша привезла з Польщі алюмінієву ракетку «Stomil». Вона була у мене першою справжньою і я на той момент вважав її найкращою в світі. Ох тоді я почав лупити в стіну районного суду! Робив це досить довго, тому сам якимсь чином перетягував струни… ну як струни… просто натягував рибацьку леску товсту і бив далі. В кінці-кінців розбив 2 вікна!
Головний суддя району бігав за мною і кричав, що посадить, як тільки мені виповниться 16, але я не здавався… чекав кінця робочого дня і грав вже лише вечорами та на вихідних, коли в суді нікого не було. Ось таким було моє становлення, як відданого сторонника цієї прекрасної гри!
У мене є брат, який на 10 років мене старший. Відповідно і друзі у нього такі ж. З ним я вперше і попав на корт (асфальтний такий.. я згодом його не раз лагодив). Пам’ятаю, як дивився за цими вже 20-25 річними хлопцями своїми 13-річними очима і думав… ну як так можна погано грати???
І дуже просився пограти з ними… В мене тоді ніхто не вірив, але брат настояв на тому, щоб я взяв ракетку і вийшов на корт проти Саші Кас’янчука (в той час він був найсильнішим в Маневичах :). З того самого дня я не програв ні разу в своєму райцентрі і всі були приємно шоковані моїми результатами. Ех…
З тенісом пов’язане і моє перше розчарування. Я так жалівся на те, що не родився десь в Києві, або хоча б у Луцьку, де є гарні корти, де є школа тенісу і де є можливість грати і прогресувати… Але потім змирився з цим…Тоді вже якраз закінчував 11 клас.
Мені вбили в голову те, що це дорогий вид спорту для багатих людей… себе я таким тоді назвати не міг. Приїхав тоді ще в Дніпропетровськ на навчання. Вчився, паралельно грав у всі види спорту, крім великого тенісу, який мене не покидав. І от на 3-му курсі я попав на День народження до своєї старости, де познайомився з дівчинкою, яка якраз і займалася тенісом в цьому місті. Коли я це почув, то від неї вже не відходив, поки не взяв від неї обіцянку, що вона мене візьме з собою на тренування і познайомить з тренером.
Так і сталось. Пам’ятаю, як прийшов в спортзал і першим питанням Марії Костянтинівни (мами Нікіти Рудницького) було: «Займався раніше тенісом?».
Я не знав, що на це відповісти, крім того, що трохи зніяковів, а потім тихенько так сказав: «так, грав для себе». Сказала, щоб приходив на наступний день о 18-00 на тренування до дітей. Прийшов. Дали ракетку і сказали грати від стіночки. Я по старій пам’яті як почав цю стінку лупити…. це ж діло я вже вмів добре.. Через 7 хвилин підійшла Марія Костянтинівна і сказала, щоб далі не продовжував, бо повбиваю дітей, а приходив відразу до дорослих, де грає і вона на 21-00. Так ось я і почав грати більш-менш серйозно.
Почалася моя участь в турнірах тенісного місцевого клубу «Смеш», потім перейшов на ігри в ТК «Мегарон», згодом участь в перших любительських турнірах. Потім була перерва в років 3-4, коли я навчався в аспірантурі і от лише після переїзду до столиці знову повернувся до тенісу. Пам’ятаю той самий момент, коли я після робочого дня лежу і сам про себе думаю, чого мені в цей момент не вистачає… і перше, що прийшло відразу в голову – це, звичайно ж, гра в теніс. Швиденько знайшов в інтернеті контакти і так вперше взяв участь в турнірах «Amatour», згодом «КТК», «УТК»…Життя непередбачувана штука і ніколи не знаєш, що на тебе чекає… тому потім знову у мене виникла перерва з тенісом на роки…
До того самого часу, поки не зустрів свою прекрасну, кохану половинку Маргариту, завдяки якій я опинився в чудовому місті Житомир, де знову з головою поринув у цей чудовий тенісний світ і життя заново заграло яскравими барвами, відкрило нових людей, а з ними і знайомства, які переросли у дружбу та партнерство.
За цей проміжок часу взяв участь у багатьох турнірах. Грав одиночку, пару, міксти. Найголовніше те, що кожен турнір, кожен вихід на корт супроводжується незмінно приємним настроєм, бурхливими емоціями, неповторними діями…і ще сюди можна додати те, що завжди стараюсь робити з цього справжнє свято…адже життя таке коротке і його просто необхідно насичувати позитивно-яскравими емоціями.
Так, мені вже майже 40 років, але найголовніше, що, виходячи на корт, завжди почуваюся так, як той 13 річний хлопець, що грає від стінки районного суду:). І це здорово!!!
Тепер я думаю, ви всі розумієте звідки у мене взялась ця ідея святкувати свій День Народження саме в такому форматі: зібрати всіх тих, хто розділяє зі мною цю пристрасну тягу до тенісу, передати свою енергетику і сказати всім щире: «Дякую!» за те, що ми є такими різними, але саме це і додає нам драйву, колориту і змушує не стояти на місці, а вдосконалюватись і йти тільки вперед до світлого майбутнього.
Життя – це гра…і наша гра-це теніс..(ну і трішки покеру додалось останнім часомJ). То ж до зустрічі в Житомирі, де на вас чекатиме дуже насичений вік-енд і, звичайно ж, тенісні баталії в абсолютно новому футбольно-тенісному комплексі «Атмосфера». Постараюсь, щоб кожен учасник отримав свою долю позитиву і неодмінно повернувся додому лише з приємними і дуже яскравими згадками про цей турнір. Тому попрошу лише одне: не судіть мене суворо до початку турніру…давайте краще після його завершення…
P.S.
З цього року матимемо фірмове лого турніру, який асоціюватиметься з найкращими спогадами! Історія цього турніру Andriy28 бере свій початок у 2022 році, коли, нажаль, взагалі не було ніяких турнірів… і саме в той момент у моїй голові народилася ідея зібрати усіх тенісистів тоді ще на 3-х ґрунтових кортах Звягеля, щоб обмінятися хоч якимсь позитивом в той нелегкий час… 2022 та 2023 роки турнір пройшов в Звягелі і вони по праву назавжди залишать свою яскраву згадку про ці душевні дні та ночі… Я це можу порівняти із відчуттям, коли ми маленькими їздили в піонер табори і коли настільки звик до оточуючих, що потім після закінчення путівки відчуваєш таку пустоту… і в оточуючих людях бачиш тих своїх друзів з якими тобі було дуже добре та кайфово… Мокринський із Завацьким, які серед ночі зривають замки на холодильниках із пивом… це було епічно). 2024 рік став доленосним для Житомирського тенісу! Саме в цей рік і саме в ці дати офіційно відкрилася найкраща тенісна локація країни – ТФК «Атмосфера». І тому з цього моменту ми, збираючись на моєму турнірі Andriy28, відзначаємо не лише мій День народження, але і рік заснуванню місця, яке обʼєднує нас всіх таких різних, але з головою поринутих у цю прекрасну гру назва якій великий теніс! З величезною вдячністю тут звернусь до Кратюка Віталія та Георгія Кварацхелії, які в такий непростий час наважились і повірили у наше світле майбутнє!!! Величезний респект. Також на цьому турнірі ми відзначимо усіх тих, хто всі ці роки з нами і тих, хто за цей рік подолав тисячі кілометрів, щоб зіграти на наших турнірах… тих, хто своєю активністю долучає до нашого руху нові обличчя та яскравих особистостей, відзначимо прогрес Пащенка Дмитра, який рівно рік назад зіграв свій перший турнір із тренером збірної України по тенісу Філімою Михайлом і який весь цей рік наполегливо працює над тим, щоб ставати сильнішим. Одним словом… це лише перший такий великий пост до турніру… готуйтесь… їх буде багато і всі вони, повірте, від щирого серця і з величезною вдячністю до кожного з Вас… бо дуже сильно люблю цей спорт…Обійняв кожного)
Обіймаю кожного і з нетерпінням чекаю на зустріч 28-30 червня!
З повагою, Невидюк Андрій Миколайович
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації