Вірш відомої поетки Ольги Калини сколихнув громаду в Буряках.
В селі Буряки за сприянням Ігоря Гундича побудовано нову церкву. Ігор Петрович продовжив чудову традицію будувати церкви у рідному селі. Раніше цієї ж традиції дотримався ще один ексочільник (з 2004 по 2005 рр. та з 2010 по 2014 рр.) Житомирської області Сергій Рижук, який побудував церкву у Будичанах Чуднівського (зараз Житомирського) району.
Нагадуємо, що у Буряках працював на керівних посадах сільськогосподарських підприємств Ігор Петрович Гундич — голова Житомирської обласної державної адміністрації у 2016—2019 роках.
Буря́ки — село в Україні, у Бердичівському районі Житомирської області, входить до Райгородоцької сільської громади. Населення становить 498 осіб, налічується 174 двори. День села відзначається 21 листопада.
Буряки вперше згадуються 1753 року, а офіційна дата заснування — 1776 рік. Колишнє власницьке село, належало роду Букарів. Під час Другої світової війни бої за село були найкривавішими серед усіх інших населених пунктів району: загинули 238 радянських воїнів. У селі встановлені два пам’ятники на вшанування пам’яті загиблих у цій війні, а також пам’ятний знак жертвам Голодомору 1932—1933 років.
Поетка Ольга Калина присвятила своєму землякові хвилюючий вірш «Церква в Буряках»:
Село звичайне Буряки,
Що у Бердичівськім районі…
Жили у нім діди й батьки,
Родини знатні по сьогодні.
Тут множать славу трударі
Славетну працю хліборобів.
Життям ідуть як Бог велів,
Ступивши з батьківських порогів.
Колись у Другу світову
Тут німці церкву розбомбили,
Звести ж святиню вже нову,
При тих «совєтах» не зуміли.
Була політика совка,
Що «церква – опіум народу»,
І це не тільки в Буряках
Не сміли й мріять про свободу.
І потерпав нещадно люд
Від дій отих московських вошей,
Та не втрачав козацький дух,
Який не купиш і за гроші.
Нащадки Гундича Петра:
Два сина й донька – їх родина
Собор, для земляків звела,
Архистратига Михаїла.
Бо обіцяв матусі син,
Що церкву нову побудує,
Він докладатиме зусиль,
І будівництво завирує.
Колись у Другу світову
Тут церкву знищили, згубили,
А в цю – з росією війну
Святиню нашу відновили.
І ось у центрі на узвишші
Собор аж тягнеться до хмар –
Знамення Хресне на дзвіниці
Та сам Господь іде в вівтар.
Хоча сьогодні йде війна,
Така жорстока і цинічна –
Нас хоче знищити москва,
Та Україна – буде вічно!
Як доказ цьому – наш Собор,
Що відродився на руїнах.
Як оберіг від тих потвор
Помісна Церква України.
Коментарі читачів також наповнені словами подяки:
«Дякую за гарний вірш про нашу церкву. Успіхів вам у вашій гарній справі».
«Творчого натхнення! Божого благословення!»
«Вірш Супер і церква теж: рекомендую не тільки почитати але й відвідувати!»
«Боже! Вбережи Україну!»
«Назло ворогам, буде жити і розквітати наша Україна. Дякуючи Богу…»
«Переконливо з вірою і непохитною вірою і любов’ю, що Україну не здолають: ні окупанти, ні зрадники, ні колаборанти, ні прихильники рашміру у тилу України».
«Дуже тепло, з любов’ю і патріотизмом. Браво, Олечко!»
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: https://t.me/zhyt_city
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації