Олександр Швецов: Про Валерію і людську гідність.
Пам’ятаєте Валерію? Дівчину з 1-ою групою інвалідності, яку Оліївська сільрада кинула напризволяще ще в дитинстві. Яку чиновники обіцяли підтримати, але так нічого і не зробили. Ту саму Валерію, якій ми разом з вами зробили ремонт, разом з вами провели воду, разом з вами змонтували душ і туалет в будинку, і повернули найважливіше — гідність.
Минуло три місяці. Багато хто тоді писав у коментарях: «Та вона засреться за тиждень», «Даремно стараєтесь», «Все одно нічого не зміниться».
Сьогодні Валерія зателефонувала мені. Телевізор не працює. Приїхав, глянув. А ще просто вирішив подивитися, як вона живе.
І знаєте що?
Чисто. Все складено. Постіль застелена. Їжа готується. Собак нагодовано. Людина живе так, як і всі навколо. Не краще, не гірше — просто по-людськи.
Їй важко, але вона старається. Кожен день. Самостійно.
Чому я це пишу? Бо цей випадок — це ще один доказ того, що справа не у «засреться» чи «не засреться». Справа в тому, що іноді людині просто потрібно дати шанс. Дати можливість жити гідно.
І як бачимо, Валерія цей шанс використала.
Тож якщо комусь коли-небудь знову захочеться написати «даремно стараєтесь» – просто згадайте про неї.
Бо допомога змінює людей. Але ще більше вона змінює нас самих.
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації