Андрій Іванюк представив нову книгу «За нез’ясованих обставин, або загибель Омеляна Сеника й Миколи Сціборського у світлі деяких документів»
Сумнозвісне житомирське вбивство сталося 30 серпня 1941 року. Після наради в обласній поліції, Сеник та Сціборський йшли до свого тимчасового помешкання. На вулиці Івана Франка невстановлена особа здійснила постріли в спину. Це сталось ввечері, приблизно о 19:30. Перший постріл прийшовся в Сеника і він помер відразу. На звук пострілу Сціборський обернувся і був смертельно поранений наступними пострілами в обличчя та шию. Операція в першій міській лікарні бажаного результату не принесла і Микола помер, не приходячи до тями. Вбивцю застрілив випадковий німецький вояк. Улас Самчук у книзі «На білому коні» написав:
| Під цим самим обідраним собором, на голій брукованій площі, нічим не захищені, виразно виділялись два горбики свіжої землі з дерев’яними на них хрестами. Тяжко повірити, що тут недавно знайшли свій життєвий кінець двоє найчільніших діячів українського модерного революційного опору – двоє довголітніх, невтомних шукачів розв’язки національного питання цього простору – Омелян Сеник і Микола Сціборський. |
Тарас Бульба-Боровець та мельниківське крило ОУН звинуватило у вбивстві представника ОУН(б) Кузія, але інші джерела дозволяють припускати, що за атентатом міг стояти агент НКВС Кіндрат Полуведько. 7 вересня 1941 р. Провід бандерівського крила ОУН розіслав комунікат, у якому приписування вбивства Сеника та Сціборського було названо «провокацією». Також висувалася гіпотетична версія про здійснення вбивства німцями, її авторами та прихильниками були В. Гінда, І. Ковальчук, С. Стельникович.
Мико́ла Орестович Сцібо́рський (псевдо — «Житомирський», «Органський», «Рокош», 28 березня 1898, Житомир — 30 серпня 1941, Житомир) — український державний та військовий діяч, учасник Першої світової війни та Української революції 1917—1921, діяч УНР, УВО, один із фундаторів ОУН, підполковник Війська УНР, публіцист та теоретик українського націоналізму, зокрема так званого солідаризму і корпоративного державного устрою, редактор офіційних видань ОУН, автор численних статей у націоналістичних виданнях, співавтор проекту конституції Української Держави, за фахом — інженер-економіст, борець за незалежність України у ХХ сторіччі, почесний громадянин міста Житомир (посмертно).
Омеля́н Се́ник (псевдо: Грибівський, Канцлер, Урбан[1]) (19 січня 1891, Яворів — 30 серпня 1941, Житомир) — український державник, військовик та політичний діяч.
Сотник Галицької Армії, діяч УВО входив до складу Начальної та Крайової команди УВО. Входив до складу «Летючої Бригади» УВО. Певний час був редактором друкованого органу УВО «Сурма», був крайовим командантом УВО. Співорганізатор (співзасновник) ОУН. Входив до складу ПУН та вужчого ПУН. Головував на II Великому Зборі ОУН у Римі (26.08.1939).
Один з найближчих соратників Голів ПУН Євгена Коновальця та Андрія Мельника.
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації