Фоторепортаж із садиби-музею Василя Юхимовича з нагоди 100-річчя від Дня його народження.
Матеріал розмістив в соціальній мережі Фейсбук Vasilchuk Victor.
Багатий Поліський край талантами, які возвеличують любов до рідної землі, його людей, вічні людські цінності. «Земле рідна! Тебе ношу біля самого серця» – писав український поет, гуморист, журналіст Василь Юхимович. З нагоди 100-річного ювілею видатного земляка представники коростенської громади зібралися біля хатини-музею у селі Сингаї, щоб віддати шану поетичному таланту Василя Лукича. Працівники публічної бібліотеки Коростенської МТГ в рамках дня бібліографії до уваги присутніх підготували літературну світлицю «Мов зернину, знову сію щире слово».
12 липня 1924 року у бідній селянській родині Феодосії та Лукаша Юхимовичів народився син Василь. Був блакитнооким непосидою, але ніжним до матусі, а ще – до нестями закоханий в природу, землю, в поле. Мабуть, з дитячої материнської любові і почався він як лірик. Писав вірші у старших класах. Після закінчення коростенської середній школи №4 працював у колгоспі. Не встиг зіп’ястися на ноги, як почався голодомор 33-го, а далі лихоліття Другої Світової війни. Не схотів «сидіти під деревом на окупованій території», пішов до військкомату. Воював рядовим, а потім сержантом в артилерійському полку Першого Українського фронту. Поталанило: вцілів і дожив до Перемоги! Однак, особисті болі й страждання, жорстокість війни не витруїли поезії із серця молодого поета не знищили світлого й ліричного сприйняття світу.
Після закінчення Вінницького педінституту переїжджає до Києва, де й розпочинається його неспокійне життя журналіста. Впродовж довгих 28 років співпрацює з престижним журналом «Україна».
Василь Лукич подарував народові кілька десятків пісень, лише у творчій співпраці з українським композитором Олександром Білашем. Своєрідною візитівкою поета-пісняра, стала пісня «А льон цвіте синьо…», яка була створена у співпраці з тоді ще молодим композитором Іваном Сльотою. Пісня стала справді народною, бо злились у словах доля материнська із синівською, вогонь війни з мирним цвітінням синьоокого льону.
До свого 50-річчя поет прийшов з чималим творчим доробком: видав півтора десятка збірників, куди увійшли: вірші, поеми, публіцистичні публікації, а звіти спілкувань з читачами і слухачами на творчих вечорах, зустрічах, у бесідах.
У фондах бібліотек ПБ Коростенської МТГ зібрані поетичні збірки Василя Лукича: «У штилях сплять прибої», «Зоряна балада», «Час братерства», «Вибрані поезії», гумористична збірка «Імена не дивина» та збірка пісень на слова В.Юхимовича «Серпанкова земля», деякі з них були представлені до уваги присутніх на книжковій полиці «Співець неповторного Полісся».
У 2008 році заслуженим журналістом України, головним редактором газети «Вечірній Коростень», членом Національної спілки письменників України Віктором Васильчуком засновано Всеукраїнську літературно-мистецьку премію імені Василя Юхимовича, що вручається в нашому місті на щорічному Всеукраїнському літературно-мистецькому святі «Просто на Покрову».
Під час свого виступу Віктор Васильчук наголосив на величі поета-земляка, поділився спогадами, зачитав цікавий образок з назв творів Василя Юхимовича. Згадав, як з небайдужими людьми створював музей-хату, котрий діє вже 18 років.
До учасників заходу звернулася заступник міського голови Коростеня Наталія Чижевська, яка з хвилюванням зазначила, що пісня «А льон цвіте синьо…» була написана у далекому 1971 році, і це не про минуле, а про сьогоднішні події, які відбуваються в Україні.
«У 2014 році мала честь отримати премію імені Василя Юхимовича», – з такими словами до учасників літературної світлиці промовила членкиня Національної спілки письменників України Галина Цепкова і прочитала вірші.
…Цього дня звучали проникливі ліричні рядки поезій Василя Юхимовича у виконанні юних читачів бібліотеки-філії села Грозине.
Прожив поет складне, але неймовірне життя, повне боротьби, творчості і любові до України. Весь його життєвий і мистецький шлях – довга, нелегка й радісна дорога до свого народу, до таїни його буття, сутності, справжності.
Пишаємось, читаємо, цікавимось, згадуємо і пам’ятатимемо.
Автор: Марина Пославська, Публічна бібліотека Коростенської МТГ
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації