Про це також повідомляє Тарас Марусик на власній сторінці у соціальній мережі Фейсбук:
«Віктор Мойсієнко одержав диплом члена-кореспондента Національної академії наук України. Це дуже важлива подія, бо серед мовознавців лише кількоро осіб мають статус академіків чи членкорів. В.Мойсієнко, попри те, що він – професор Житомирського державного університету імені Івана Франка і має бронювання від фронту, він зараз на Сході, на війні. Приїхав до Києва у коротку відпустку з цієї нагоди.
Це подвійно важливо, бо Віктор Мойсієнко – один із небагатьох дослідників давньої української мови XI-XII століть. Василь Німчук і Йван Ющук пішли в засвіти. Крім Мойсієнка, знаю ще одного поважного фахівця з цього рідкісного напрямку українського мовознавства. Це Hryhoriy Pivtorak. Можливо, ще є хтось.
Чому так мало фахівців? Та тому що, москва привласнила і це. Нагадаю, що в совєтські часи існувала заборона на дослідження української мови, старішої за XIV століття. Можна було видати грамоти XIV століття і «Словник староукраїнської мови» XIV-XV століть. І не далі. Все, що раніше, це, звичайно, російська (дрєвнєрусская) мова і російська література. На мій лист про приналежність «Слова о полку Ігоревім» Книжкова палата України відповіла в 1985 році, що незважаючи на те, що цей твір «належить трьом братнім народам», він є «твором російської літератури», оскільки «оригінал твору було написано давньоруською мовою». Так у відповіді, чорним по білому.
Після сьогоднішніх урочистостей у великій залі НАНУ, коли нагороджували і давали звання «великим колгоспом» (десь під сотню осіб), залишився осад. Поясню детальніше. Серед великої кількості членкорів у різних наукових напрямках не бачу серед них такого відомого мовознавця, як директор Інституту української мови НАНУ Павло Гриценко. Він точно заслуговує на це звання, про це знають всі мовознавці, але він чомусь непрохідний».
Прикро – але добре, що є в нас Віктор Мойсієнко. Він своє звання заслужив.
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації