В Житомирському Гнатюк Арт-центрі 23 травня 2024 року о 18:00 відбудеться зустріч з відомим українським філософом, письменником, публіцистом Петром Кралюком.
Петро́ Миха́йлович Кралю́к — український філософ, письменник, публіцист. Доктор філософських наук, заслужений діяч науки і техніки України (2009), професор, проректор з навчально-наукової роботи Національного університету «Острозька академія».
Петро Кралюк є членом Національної спілки письменників України, Комітету зі щорічної премії Президента України «Українська книжка року».
Петро Кралюк — автор численних наукових праць з історії, філософії, релігієзнавства, політології, літературознавства, в тому числі монографічних досліджень та художніх творів. Порушив питання про перегляд традиційної схеми історії філософії України, яка була вироблена Дмитром Чижевським. Так, зокрема, Петро Кралюк вважає, що витоки історії філософії України сягають не часів Київської Русі, а епохи античності. У низці своїх досліджень звертає увагу на аристократичну культуру середньовічної України. Є редактором енциклопедії «Острозька академія XVI—XVII ст.» (Острог, 2010).
Як прозаїк відомий своїми сатиричними творами (збірки оповідань «Попи марксистського приходу», «Апокриф», романи «Фелісія» та «Римейк»), а також історичною белетристикою («Діоптра», «Віднайдення раю», «Полум’яне серце», «Шестиднев…»). Для прозових творів Петра Кралюка характерне поєднання традиційного (ґрунтівського) письма з постмодерністськими шуканнями.
Про книгу «Григорій Сковорода. Портрет без ретуші»:
У праці «Григорій Сковорода. Портрет без ретуші» автор розглядає діяльність найвідомішого й найбільш шанованого українського філософа Григорія Сковороди. На сторінках видання той постає справжнім, реальною людиною, а не іконою, яку намагалися з нього малювати радянські й українські дослідники. Автор спростовує багато мітів про Сковороду, і показує, що на їхнє існування немає й не було жодних підстав. Філософ був аполітичним, сином свого часу, коли реальністю було існування імперських, а не національних держав. Не демонстрував Сковорода й української етнічної свідомості, що не вписується в наші уявлення про одного з українських національних героїв. Освіту отримав у Києво-Могилянській академії, хоча й не закінчив її. Співав у придворній капелі при імператорському дворі, де складав духовні пісні. Сковороду можна опосередковано зачислити до мандрівних дяків, які були популярними у той час. Він багато учителював, зокрема, в селі Коврай неподалік від Переяслава і Харкові. Найвідомішою збіркою віршів, що вийшла з-під пера Сковороди, став «Сад божественних пісень».
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації