Видання презентував Народний музей Бориса Лятошинського, що при однойменній музичній школі. Двотомник є продовженням дослідження, виданого у 2025 році. Зі слів упорядників, матеріалів про видатного польського піаніста і композитора, що народився в Житомирі, представника пізнього європейського романтизму, виявилося настільки багато, що другий том довелося розділити ще на дві книги.
Дослідження проводилося у співпраці з науковцями з Німеччини,Фінляндії, Швейцарії, Чехії, Бельгії, Франції, Норвегії та інших країн.
Видання містить статті, спогади родичів по лінії матері Чешейко-Сохацьких, дослідження духовного життя родини Зарембських, є історія про художника Проспера Горського, який певний час проживав у будинку Зарембських, а також матеріали про онука композитора Юлія Зарембського, який жив і творив у Берліні… І найбільш несподіваний сюжет пов’язаний саме з онуком Юліуша Зарембського… Юліус Ван Дорен, німецький композитор та аранжувальник, який 20 років свого життя та праці віддав німецькому театру Friedrichstadt-Palast, і є прямим онуком Юліуша Зарембського. Про це авторам збірника розповів німецький професор Вольфганг Янсен.
«Завдяки професору Вольфгангу Янсену та дослідженням Дарії Шміло вдалося встановити прямий генеалогічний і творчий зв’язок: ще одним композитором у родинному дереві Юліуша Зарембського виявився німецький композитор Юліус Ван Дорен», — розповідає Ірина Копоть, кандидатка мистецтвознавства, доцентка, членкиня Національної спілки композиторів України та одна із упорядників збірника.
“Виявилося багато цікавих фактів про Юліуша Зарембського як про особистість. Ми знайшли цікаві факти про його родину. Знаємо про двоюрідних братів. Знайшли навіть непрямих нащадків по лінію двоюрідних братів і сестер. Вони в Польщі проживають. Після 1917 року змушені були залишити домівки і шукати кращої долі. У збірнику є щоденники Чешейко- Сохацьких”, — продовжує дослідниця , упорядниця цього збірника Дар’я Шміло,
Серед музикознавчих відкриттів — ще деякі цікаві факти. У книзі міститься стаття про Анджея Яновича, одного із житомирських учителів Зарембського з довідником з понад сотнею імен культурних постатей, є згадки і про учнів Юліуша Зарембського та ін.
Робота над упорядкуванням та підготовкою цих матеріалів до друку тривала близько року. Зі слів упорядників, працювати над збірником було легко і складно водночас.
«…була бюрократична складність, пов’язана з дочкою піаніста Вандою Зарембською та онуком. Вони проживали у Німеччині. І, як виявилося, ця країна, не розкриває метричні відомості, навіть якщо їм уже понад 100 років. Все ж нам пішли назустріч, знаючи, в яких непростих умовах ми працюємо і відкрили деякі таємниці. Тепер ми знаємо, що онуків Юліуша Зарембського звали так само, як його і дружину, — Юліуш та Яніна», — говорить пані Дар’я.
Нещодавно вона повернулася з Любліна, де був концерт присвячений польським композиторам і музикантам. На концерті звучали “Три Галицькі танці” Юліуша Зарембського.
«Цікаво, що ці оркестровки Ференца Ліста ( ред.. — Юліуш Зарембський був улюбленим учнем Ліста) були привезені нашим музеєм із Бельгії. Ми передали рукопис польським колегам. У 2024 році цей твір вперше звучав на Батьківщині . З ареибського. А позавчора – на Батьківщині його предків. Тому наші наукові дослідження вде виходять за межі України», — каже Дар’я Шміло.
… Історичний будинок родини Зарембських колись розташовувався на нинішній вулиці Шляхетній ( раніше Банна).
“Ми сприймаємо тогочасну культуру Житомира час як щось провінційне. Але якщо подумати над тим фактом, що Юліуш Зарембський навчався у своєї матері, у приватних вчителів. Він закінчив гімназію і зміг за два роки закінчити курс консерваторії в Відні. Звісно, його талант…. Але ж і підготовку йому дали тут, у Житомирі”, — головорить дослідниця.
В останні дні свого життя він приїхав до Житомира. Хворів на невиліковний на той час туберкульоз легень.
Юліуш Зарембський похований на центральній алеї Польського кладовища у Житомирі, поблизу від каплиці Святого Станіслава. Неподалік його могили покояться і його вчителі — волинський чех Ернест Несвадба та польська піаністка Люція Ручинська.
…Народний музей Бориса Лятошинського розвиває унікальний напрям — музейне музикознавство, що поєднує класичні музейні форми та академічну науку, доводячи таким чином вагомий внесок житомирян у європейський музичний простір.
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації