Відомий і популярний в Україні журналіст, публіцист, історик Олександр Зінченко до Житомира приїздить доволі часто. Принаймні житомиряни бачать Олександра щонайменше раз на рік, але так звані робочі візити до нашого міста вже стали для нього традицією. 18 вересня 2026 року Олександр Зінченко прибув до Житомира, де у залі готелю «Оптіма» відбулася зустріч із поціновувачами літературних новинок. Предмет обговорення – поява нової книжки , яку Олександр Зінченко написав упродовж 2025/2026-го року і яка навесні поточного року побачила світ у видавництві «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА».
Що нового пропонує Олександр Зінченко для читачів? Насамперед він вперше у своїй біографії письменника і журналіста вдається до популяризації історичної минувщини за допомогою художнього твору. Книжка має доволі цікаву (можливо навіть інтригуючу назву «Два мільйони світанків. Таємниця Трипілля»). Від самого початку своєї розмови із житомирською аудиторією Олександр Зінченко зауважив, що тематика трипільської археологічної культури зазвичай сприймається пересічним людом доволі проблематично – люди вже звично і, як правило, на віру сприймають інформацію про археологічні дослідження. Пояснюється це також просто: археологія, як заняття, не для слабких чи кволих людей. Робота археолога зазвичай розуміється і сприймається. як важка праця під палючим сонцем, як правило із самісінького вдосвіта, але видимих і разючих результатів вчені-археологи досягають нечасто. Ось чому, автор книжки про «два мільйони світанків» вдався до створення сюжетної розповіді, яка має потужний сюжет пригодницького окрасу.
Але постаті, які становлять потужне історичне тло у романі, напрочуд колоритні. Наприклад, Олег Ольжич, житомирянин за походженням, один із найкращих європейських археологів, який свого часу досліджував археологію трипільських поселень. Всі ці події за участі Ольжича –археолога відбувалися у Чехословаччині, у США, а далі вже в Україні, Львові, Києві у часи нацистської окупації. Звісно ж, пригодницький характер повісті «Два мільйони світанків. Трипільська таємниця» додає книжці Олександра Зінченка жанрової привабливості, оскільки український читач віддає перевагу якраз таки літературі пригодницького характеру. З іншого боку, гарні шанси бути прочитаною нова книжка від видавництва «А-БА-БА-ГАЛА-МА-ГА» отримала якраз таки через свої жанрові особливості. Сюжет із розвитком напівпідпільної діяльності Олега Ольжича у 1941-1944 роках сам по собі цікавий тим, що на той час вже відомий в Україні і Європі археолог взявся за розвиток мережі підпільних друкарень, які друкували б українську націоналістичну літературу.
Але найголовніше у книжці Олександра Зінченка – трипільська культура, знахідки, розкопки і бажання реалістичного дослідження нашої історичної спадщини. Картини і описи старовини із глибини шеститисячолітньої(!) древності вражають не лише своєю милозвучністю і справді філософським підгрунтям ледь не кожного речення нової книжки. Трипільська культура кількаразово упродовж півтора століття від часу її відкриття київським чехом Вікентієм Хвойкою , переживала у своєму сприйнятті різні періоди. Після археологічних знахідок під орудою тоді ще маловідомого археолога Хвойки в районі села Трипілля, географія трипільських поселень надалі неодноразово вражала їх дослідників все новими й свіжими відкриттями, які зачіпали ледь не увесь південь України, перекочовували на територію нинішньої Молдови, Румунії, Польщі. Про трипільців, як такий собі цивілізаційний архіпелаг, говорили й продовжують говорити на багатьох наукових форумах, дослідження зародків, а потім вже й розквіту трипільських поселень на величезному проміжку східноєвропейського простору у минулому й на початку вже нинішнього століття були значимим фактом і фактором розвитку археології, історії, етнографії та інших напрямів європейського суспільствознавства.
Слід зауважити, що черговий, сильний і дуже помітний спалах уваги до трипільської минувщини спричинив третій Президент України Віктор Ющенко. Якраз таки Олександр Зінченко, який добре знав про інтерес, увагу і навіть любов В.А.Ющенка до трипільської цивілізації, найкраще розумів, ( вже як історик і талановитий популяризатор історичних знань) потребу у популяризації глибинних знань щодо трипільських старожитностей. І що б хто не казав, поява книжки «Два мільйони світанків. Трипільська таємниця» стане винятково важливою і що прикметно – навдивовиж яскравою сторінкою у процесі вивчення та усвідомлення значимості феномену трипільської культури. Олександр Зінченко, як справжній метр – популяризатор вітчизняної історії у царині досі малодосліджених її сторінок, показав приклад не лише письменникам, які періодично вторгаються і присвячують свої твори проблематиці історичної минувщини, але й спонукав багатьох освітян, вчених із середовища академічної науки до роботи з популяризації важливих сторінок історії України.
Щодо події, яка відбулася 18 вересня у залі житомирського готелю «Оптіма», то вона була позначена винятково зразковою організацією, розмову із знаковим для містян гостем блискуче провела житомирянка Тетяна Стражник, а Олександр Зінченко того вечора буквально потонув у процесі відповідей на зливу цікавих запитань, які народилися у середовищі гостьового загалу, що побажав побачити і почути вживу автора багатьох історичних розвідок, новел, документальних кінострічок. Гадаю, естафета презентацій та грунтовного ознайомлення із щойно надрукованою книжкою про «два мільйони світанків» відтепер полине всією Україною. Тим паче, що вже сьогодні колектив перекладачів працює над англомовним варіантом книжки про трипільців, про Олега Ольжича і про українців. Це радує, це важливо, бо це – про нас!
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації