Кілька родин з Житомирщини заявили до поліції про випадки сексуального насильства та погроз їхнім неповнолітнім дітям, коли ті перебували у таборі за кордоном. Матері дітей розповіли , що йдеться про насильство з боку старших дітей, які в таборі проживали в одній кімнаті з їхніми дітьми. Поліція проводить перевірку за цими фактами.
З етичних та безпекових міркувань не озвучуємо імена, вік та стать дітей, а також на прохання їхніх родин не публікуємо персональні дані сімей та їхнє місце проживання, оскільки родини остерігаються осуду суспільства щодо дітей.
Дитина зі сльозами просила мене забрати її додому
Про випадки насильства над дітьми у таборі мати однієї дитини, з її слів, дізналася під час перебування дитини в таборі. Через кілька днів на відпочинку за кордоном дитина почала просити матір, щоб та забрала її додому.
«Програма була цікава, дитина хотіла туди їхати, і я вирішила, що вона просто сумує, тому спочатку порадила не нити, а насолоджуватися життям. Але дитина все одно продовжувала просити, тепер уже зі сльозами. Я запитувала, чи сталося щось, але конкретної відповіді не отримувала — лише прохання, щоб ми її забрали. Одного дня у групу нашої сім’ї в месенджері моя дитина написала повідомлення — я не бачила, що там, бо, коли зайшла, повідомлення дитина вже видалила. Але далі йшли 8 повідомлень від моєї свекрухи, яка запитувала, як таке могло статися; радила дитині захищатися; запитувала, за що тоді воює мій чоловік — батько нашої дитини. Тобто повідомлення були такими, що я одразу зрозуміла, що ситуація у моєї дитини дійсно не така проста, як це могло здатися на перший погляд», — розповіла жінка.
За її словами, вона подзвонила до дитини і та розповіла, що саме сталося.
«Від дитини я дізналася, що йшлося не просто про словесні образи чи якусь штурханину — йшлося про насильство сексуального характеру. Причому систематичне. Я уточнила, був це фізичний контакт в одязі чи без одягу. Дитина відповіла, що це було в одязі. Старші діти, які жили в цій кімнаті, заламували моїй дитині руки та виконували щодо неї принизливі рухи сексуального характеру. Дитина скаржилася, що це було боляче і принизливо. Крім фізичного насильства, було й моральне — дитину обзивали різними словами, які мають негативний сексуальний підтекст. І, як я дізналася згодом, йшлося не лише про мою, а й про ще одну дитину. Крім того, один із кривдників і сам був жертвою насильницьких дій», — сказала мати дитини.
Жінка говорить, що супроводжуючі вихователі телефоном відповіли, що не знають про цю ситуацію і що їм ніхто з дітей не скаржився.
«Діти їм дійсно не скаржилися. Наскільки я знаю, кривдники ще й погрожували дітям, якщо ті щось скажуть. Я одразу попросила, щоб мою дитину та ще одну дитину, яка зазнала насильства, переселили в іншу кімнату. Ввечері супроводжуючі зібрали спочатку всіх дітей, а потім ще окремо тих дітей, які жили в одній кімнаті з моєю дитиною, і провели з ними виховні бесіди. Супроводжуючі відзвітували, що ситуацію вирішено. Мій чоловік-військовий, повернувшись з позицій, зателефонував по відеозв’язку дитині і окремо поспілкувався з кривдниками. Та старша дитина, яка сунула палець між сідниць моїй дитині, не зізналася і не визнала свою вину — ні чоловіку, ні супроводжуючим. Мою дитину та ще одну дитину, яка зазнала насильства, поселили в кімнату до інших дітей. Після цього ситуація налагодилася, випадки насильства не повторювалися. Моя дитина перестала скаржитися і сказала, що все добре», — розповіла жінка.
Про насильство щодо моєї дитини я дізналася лише після її повернення додому
Мати іншої дитини розповіла журналістам, що дізналася про насильство щодо її дитини, коли та вже повернулася додому в Україну.
«Біля автобуса, поки чоловік пішов за речами, я запитала, чи все сподобалося, і дитина сказала, що сподобалося, але її в таборі ображали. Це було сказано в досить м’якій формі, тому я не могла осягнути масштаб проблеми. В автівці я потроху стала розпитувати — знову отримала відповідь «ображали», цього разу це було сказано зі сльозами. Моя дитина не з таких, які будуть плакати. Я зрозуміла, що ситуація дражлива і вирішила відкласти розмову. Вже вдома зробила ще один підхід до дитини — сказала, що я — її мама, і мені, не соромлячись, можна розповісти про все. Крок за кроком дитина почала розповідати мені про всі дії сексуального характеру, вчинені стосовно неї. Я дізналася, що інша дитина здійснювала щодо моєї дитини принизливі рухи сексуального характеру і обзивала словами, які стосуються теми сексуальності і мають негативний контекст. І відбувалося це кілька разів — перед відбоєм або зранку», — говорить жінка.
На питання, чому дитина не поскаржилася дорослим, мати отримала відповідь, що дитина не хотіла турбувати її, а також, що в таборі дитині від кривдників надходили погрози фізичним насильством.
«Дитина сказала, що не хотіла мене нервувати — я тут якраз перед її від’їздом ходила по лікарнях. Я запитала, чому дитина не подзвонила тату. Дитина сказала, що думала, ніби це минеться. Також, зі слів моєї дитини, кривдники казали, що, якщо вона розкаже дорослим, про те, що відбувається, то її задушать. Я бачу, як моїй дитині незручно і неприємно про це говорити; бачу, як моя дитина змінилася після цього — однієї миті ніби все гаразд, а іншої — вона стає сумна і задумлива. Бачу, як дитина переживає, щоб про цю ситуацію ніхто ніде не дізнався. І я сама не знала, що робити, адже не стикалася з подібним раніше. Дитина розказала, що всі ці дії сексуального характеру були вчинені не лише стосовно неї, а й стосовно ще однієї дитини. Ми поспілкувалися з іншою мамою і вирішили, що діятимемо разом і будемо писати заяви до поліції», — сказала жінка.
Звернення до поліції
Матері обох дітей, з їхніх слів, написали заяви до поліції. Жінки заявили про вчинення насильства стосовно їхніх дітей і клопотали про покарання для кривдників та про проведення профілактичної роботи.
«Ми заявили про насильство сексуального характеру і хочемо, щоб винні отримали покарання. Адже це не був якийсь дурний жарт, це відбувалося систематично. Якщо на це закрити очі, то, можливо, ці діти, зважаючи на таку безкарність, вирішать і далі продовжувати подібні дії. До своєї заяви я додала клопотання, щоб на допиті моєї дитини був психолог і щоб цей допит проводили в спеціальному просторі і не в місцевій поліції», — говорить мати однієї дитини.
«Також ми хочемо, щоб цим дітям не давали можливості відвідувати табори, щоб упередити подібні ситуації у подальшому. Хочемо, щоб до цього уважніше поставилися в школі і взагалі. Може, ці діти надалі будуть кривдити і своїх однокласників теж. Навіть, якщо це відбувається в одязі — це фізичне насилля і моральне приниження. Це страшно. Я не маю претензій в цьому плані до школи, директора, вчителів чи супроводжуючих. Але моя дитина вчиться з цими дітьми в одній школі і нам треба, щоб цих дітей там контролювали і щоб з ними попрацювали. Щоб не тільки моя дитина отримала консультацію фахівців, як постраждала, але й щоб з цими дітьми попрацювали, бо проблемні діти якраз найбільше і потребують психологічної підтримки», — говорить мати іншої дитини.
Мою дитину зробили єдиною винною у всьому
У процесі запису матеріалу, вдалося поспілкуватися з матір’ю ще однієї дитини, яка була у таборі і, зі слів самої матері дитини та матері іншої дитини, виступила у цій ситуації і кривдником, і жертвою.
Жінка говорить, що саме її дитина стала першою, над ким стали знущатися старші діти в кімнаті. З її слів, кривдників було троє і діяли вони спільно, оскільки поодинці не змогли б справитися з її дитиною.
«З моєю дитиною це робили троє інших старших дітей. Двоє тримали, а третя знущалася, виконуючи певні насильницькі дії пальцями. Після цього моя дитина зігнала злість на меншій дитині — штовхнула її на ліжко, вистрибнула на неї і зімітувала дії (статевий акт — ред.). У цей момент ті старші діти, які знущалися над моєю дитиною, прийшли вже до меншої дитини і стали знущатися над нею. Я засуджую таку поведінку і не виправдовую таких дій — ні своєї дитини, ні інших дітей-кривдників, але я хочу відповіді, чому мою дитину роблять винною у всіх епізодах? Для початку: мені не дзвонив ніхто з вихователів, щоб поінформувати про ситуацію. Мене повідомила людина з нашого населеного пункту. Через проблеми зі зв’язком я додзвонилася до своєї дитини лише на наступний день, — коли ситуація вже стала публічною. Я дізналася про все — і про те, що сталося; і про те, що була виховна бесіда; і про те, що моя дитина спілкувалася по відеозв’язку з батьком дитини, яку скривдила, та публічно визнала свою провину, попросивши вибачення. Коли я додзвонилася до своєї дитини, то одразу почала її сварити за вчинені дії, і тоді моя дитина зізналася, що першою зазнала знущань зі здійсненням насильницьких дій . Далі її кривдники вже стали знущатися з інших дітей. От тільки моя дитина визнала частину своєї провини, а ці інші кривдники, попри свідчення дітей, заперечували і відмовлялися визнавати свою провину. Хоча саме вони першими заламали руки і почали знущатися з моєї дитини, а потім вже з інших дітей», — розповіла матір дитини.
Жінка говорить, що її дитина, окрім іншого, зазнала морального тиску з боку своїх кривдників, які погрожували, що всю вину перекинуть саме на неї і вона нестиме відповідальність за дії інших.
«Мені неприємно, що моя дитина таке робила. Ми з дитиною говорили на цю тему, і я теж хочу підняти це питання та не замовчувати його. Навпаки — моя дитина змовчала, але я вдячна, що хоча б хтось з дітей розповів про все дорослим. Я вдячна і мамам цих дітей, що вони теж не мовчать про цю ситуацію. Це важливо, адже, можливо, таке трапляється постійно, але діти не кажуть, а дорослі не знають про це. Так не повинно бути. Треба привертати увагу, щоб упередити такі випадки. Я теж дала пояснення в поліції. Також я звернулася до закордонної організації, поставивши їх до відома про цей інцидент і попросивши проконтролювати, щоб такі ситуації не могли виникати у подальшому. Але для мене лишається питанням, чому тільки через те, що моя дитина визнала свою провину, а інші — ні, винною в усьому вважають тільки її?» — сказала матір дитини.
За її словами, вона просила обговорити цю ситуацію з супроводжуючими та вчителями і керівництвом школи, втім, отримала відмову.
Що розповіла супроводжуюча
Суспільне звернулося за коментарем до однієї з супроводжуючих цієї групи дітей, які відпочивали в таборі за кордоном. Жінка розповіла, що про ситуацію зі знущаннями над дітьми вони дізналися від батьків, оскільки самі діти не скаржилися супроводжуючим на те, що стосовно них вчиняють насильницькі дії.
«Всі ситуації ми вирішували в межах своєї компетенції. У перший день в таборі одна дитина поскаржилася, що її обмастили зубною пастою — ми тоді одразу наголосили іншим дітям на неприпустимості таких речей. Потім діти ні на що не скаржилися. Навпаки — вони всюди ходили разом, стояли поруч, коли фотографувалися — неможливо було запідозрити, що щось пішло не так. У таборі дітям дали 4 кімнати. Вони самі гуртувалися і вирішували, хто з ким заселятиметься — разом були і старші, і менші. Частина дітей в кімнатах були з однієї школи, і ми не побачили в цьому нічого поганого. Вже після скарг однієї дитини на булінг щодо неї, ми розселили її і старших дітей окремо. Хоча в нас особливо варіантів і не було. Нам дали певну визначену кількість кімнат, і ми мали в них усіх розмістити. Зазвичай ми чергували під кімнатами дітей до другої години ночі і йшли, лиш переконавшись, що діти 100% сплять. Телефони на ніч ми в них забирали, щоб вони не сиділи в них всю ніч. З етичних міркувань ми, звісно ж, не могли чергувати в кімнатах дітей вночі», — розповіла супроводжуюча.
Журналісти Суспільного сказали їй про слова матері однієї дитини стосовно того, що супроводжуючі не повідомили їй про цю ситуацію.
«Ми спочатку поговорили з усіма дітьми. А потім окремо поговорили з дітьми з кімнати, де відбувалися ці випадки булінгу. Ми сказали дітям, що не можна замовчувати такі дії. Всі дружньо поспілкувалися і попросили вибачення. Всі — навіть ті, хто не був кривдником, але бачив, що відбувається, і не сказав про це. Але не було озвучено, що це саме прояви сексуального насильства. Після розпитування дітей я дзвонила тим батькам дітей, яких я знаю безпосередньо. Решті батьків повідомляла керівниця нашого закладу (супроводжуюча працює в одному з закладів позашкілля — ред.). Щодо самих дітей, то вони навіть не розуміють своїх вчинків, вони говорили, що для них це все було просто по приколу. Вдень вони разом проводили час і не було жодних ексцесів», — сказала супроводжуюча.
Що говорить керівниця закладу позашкілля
Зі слів керівниці одного з закладів позашкілля громади, звідки родом постраждалі діти, вона також звернулася до поліції, а ще — до органів опіки та піклування з проханням, щоб вони провели з дітьми роботу.
«Закордонних партнерів ми теж офіційно повідомили про даний випадок. Вони, у свою чергу, повідомили свою місцеву раду, громадську організацію, яка організовувала цей табір, і місцеву поліцію. Я сама є членкинею цієї громадської організації — на етапі організації табору я допомагала з комунікацією із закордонними організаторами. Організатор мені написав, уточнивши, чи були наявні фізичні ушкодження в дітей. Вихователі відповіли, що таких ушкоджень немає. Самі організатори дуже засмучені цими подіями. Це відома організація з репутацією. За весь час це перший такий випадок», — поінформувала посадовиця.
Жінка пояснила, чому освітяни вирішили не проводити батьківських зборів щодо цього випадку.
«Вихователі провели виховну бесіду і повідомили батьків дітей. Щодо дитини, мама якої сказала, що вихователі їй не повідомили, то її дитина і не говорила вихователям нічого щодо дій насильницького характеру над нею. Вона зараз каже, що ніби говорила, але усі 4 супроводжуючих кажуть, що не говорила. Щодо самої ситуації, то педагоги не мали права ночувати в кімнаті дітей, щоб контролювати їх і вночі, адже це могло б розцінюватися в негативному контексті — зокрема, і як ознака можливої педофілії. Вже в Україні одна з мам вимагала провести батьківські збори щодо цього випадку, але ми цього не зробили. Ми почитали законодавство і зрозуміли, що не маємо права робити розголос тут на місці, щоб не завдати цим дітям ще більшої травми і не провокувати ворожість до дітей», — відповіла очільниця закладу позашкілля.
Що кажуть у поліції
У поліції за місцем проживання родин підтвердили, що у цій справі прийняли заяви від батьків та відібрали відповідні пояснення.
«Наразі за вказаним фактом поліцейські проводять перевірку, встановлюють усі обставини події та опитують необхідних осіб. За результатами перевірки буде прийнято відповідне рішення згідно з чинним законодавством», — поінформували у поліції.
Згодом кореспонденти Суспільного відправили запит у Головне управління поліції в Житомирській області, отримавши відповідь, що до відділу ювенальної превенції повідомлень щодо можливого вчинення кримінальних правопорушень стосовно неповнолітніх під час їхньої поїздки за кордон не надходило. Так само, за даними поліції, не надходили повідомлення щодо можливих фактів булінгу та насильства стосовно зазначених дітей. Станом на 1 вересня кримінальні провадження за фактами, зазначеними у запиті, не реєструвалися.
Якою є відповідальність з юридичної точки зору
Коментуючи ситуацію з вчиненням насильницьких дій серед дітей, адвокат Павло Єсін зазначив, що булінг за законом означений, як адміністративний проступок. З його слів, згідно з законодавством, українські правоохоронці не можуть притягнути в Україні до відповідальності особу, яка вчинила адміністративний проступок за межами України.
«Стаття 8 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначає, що дія даного кодексу обмежується лише територією України. За межами України цей кодекс не діє. Вони навіть не зможуть скерувати це до якогось суду, бо суди також розглядають справи за територіальною юрисдикцією. Винятком є ситуація, коли адміністративне правопорушення переросло в кримінальне, тобто, якщо є тілесні ушкодження або були погрози вбивством чи інші аспекти. Якщо цього не було або це не було доведене, то складати матеріали про адмінправопорушення у поліції по суті немає законних підстав, як і притягувати когось до відповідальності. У даному випадку на момент, коли були вчинені такі дії і коли діти ще перебували за межами України, потрібно було звернутися або до органів місцевої поліції, або до українського консульства», — сказав адвокат.
За його словами, якщо батьки постраждалих дітей хочуть відшкодувань через завдану моральну шкоду, тоді їм потрібно подавати цивільний позов до суду.
«У такому випадку потрібно залучити психолога, який проведе професійний огляд та дасть висновок щодо завданої моральної шкоди. Можливо, знадобиться спеціалізована експертиза, яка зможе оцінити розмір і масштаб морального збитку у грошовому еквіваленті. Також до відповідальності можна притягнути супроводжуючих, яким були ввірені обов’язки слідкувати за дітьми. У їхньому випадку це, по суті, неналежне виконання своєї роботи, що призвело до таких наслідків. Адже в табір вони мали бути влаштовані або як штатні працівники, або за якоюсь цивільно-правовою угодою, за якою також визначаються їхні обов’язки», — зазначив Павло Єсін.
Погляд на ситуацію з психологічної точки зору
Журналісти звернулися до професора кафедри соціальної та практичної психології Житомирського держуніверситету ім. І.Франка Олега Мазяра, попросивши його оцінити ситуацію з психологічної точки зору.
«Так, дійсно — у даному випадку можна говорити про наявність у дітей психологічної травми внаслідок таких дій з боку інших дітей. Тут представлена поведінка сексуального характеру, але наскільки домінуючим був саме сексуальний мотив — це має розібратися слідство. З психологічної точки зору тут, скоріше, ми маємо проблему зі спробою демонструвати якусь домінацію, характерну для підліткового віку. Сексуальна поведінка тут є не стільки відбиттям задоволення своїх сексуальних потреб, скільки формою демонстрації своєї першості, значущості, коли інший не може чинити ніякого опору. Фізичне насилля тут відступає на другий план, а на перший план виходить спроба продемонструвати свій статус, значущість і здатність контролювати іншого», — говорить Олег Мазяр.
Професор зазначає, що оскільки травмування це втрата довіри до світу, з дітьми варто попрацювати кваліфікованому психологу.
«Буває так, що діти самі справляються з травмуючими ситуаціями, але краще, щоб вони могли з психологом цю ситуацію фіналізувати. Тому що дитина зараз може витісняти якісь думки, не вважати, що це все є для неї серйозно, але з часом це може повертатися до неї у вигляді порушень сну, настороженості, недовіри, емоційної нестабільності. Дитина легко зривається. Таке травмування є, по суті, втратою довіри до світу. Відновити цю довіру повністю, як правило, не вдається, але, принаймні, можна поліпшити ситуацію. Батькам тих дітей, які зазнали такої травми, я радив би бути обережними з частими розпитуваннями дітей про травмуючі події і не вдаватися в якісь подробиці щодо цих подій. Краще хай це зробить психолог. Дитині легше розповісти це сторонній людині, бо дитина і сама може переживати, що підвела батьків, і ті тепер відчувають провину за те, що ситуація склалася таким чином. В цьому плані психолог краще допоможе дитині не те, щоб прийняти цю ситуацію, але зрозуміти її, вбудувати в свій досвід і рухатися далі», — сказав Олег Мазяр.
Позиція Представника Уповноваженого Верховної ради України з прав людини
У процесі підготовки матеріалу Суспільне звернулося до Представника Уповноваженого Верховної ради України з прав людини у Житомирській області Юрія Погодицького. Представник Уповноваженого відповів, що дослідить та прокоментує отриману інформацію.
14 вересня Юрій Погодицький сказав Суспільному, що підготував запити очільнику громади, де живуть постраждалі діти; а також звернувся до Національної поліції та Служби у справах дітей, щоб з’ясувати обставини ситуації та дізнатися, яких заходів було вжито службами для реагування щодо цього випадку.
«Представництво очікує на відповіді відповідних органів та за їх результатами вживатиме подальших заходів у межах своїх повноважень», — сказав Юрій Погодицький.
Чи звертатимуться батьки дітей до суду
Перед публікацією цієї статті журналісти ще раз поспілкувалися з матерями трьох постраждалих дітей, поінформувавши їх про можливість подачі цивільного позову до суду. Двоє з трьох матерів відповіли, що не планують подавати до суду, ще одна сказала, що не може дати конкретну відповідь, поки не порадиться з родиною.
Також матері повідомили, що на початку вересня до усіх трьох родин приходили з обстеженнями умов проживання комісії у складі представників соцслужб та ювенальної превенції разом із психологом, який спілкувався з дітьми.
У розмові з журналістами Суспільного дві матері, які зверталися до поліції, зазначили, що звернулися до правоохоронців повторно.
«Ми вирішили дізнатися, що там з нашою справою, і з’ясували, що в серпні ми, виявляється, до поліції не заяви писали, а давали пояснення, які були записані з наших слів. Ми пішли в поліцію повторно і наполягли, щоб все-таки написати саме заяви про вчинення сексуального насильства над нашими дітьми. На початку вересня у місцевому відділку поліції ми написали ці заяви і наразі чекатимемо розвитку подій», — сказала одна з мам.
Олена Слободенюк
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації