30 серпня 1941 року в Житомирі сталася одна з трагічних подій в історії українського націоналістичного руху. На вулиці Гімназійній, нині Івана Франка, були смертельно поранені члени Проводу ОУН Микола Сціборський та Омелян Сеник-Грибівський.
Микола Сціборський був уродженцем Житомира, одним із провідних діячів ОУН та автором праць із теорії українського націоналізму й державотворення. Український інститут національної пам’яті зазначає, що на початку 1941 року він разом з Омеляном Сеником та Олегом Ольжичем повернувся в Україну у складі похідної групи для продовження діяльності українського націоналістичного руху.
За даними УІНП, 30 серпня 1941 року невідомі розстріляли Сціборського та Сеника просто на вулиці. Сеник загинув одразу, а Сціборський, який дістав тяжкі поранення, помер через кілька годин.
Інші історичні джерела уточнюють, що напад стався близько 19:30, після наради в обласній поліції. За поширеною реконструкцією подій, нападник стріляв у Сеника зі спини, після чого смертельно поранив Сціборського.
Причина та замовники вбивства залишаються предметом історичних дискусій. Інститут історії України НАН України прямо зазначає, що «обставини та причина вбивства остаточно не з’ясовані».
Після загибелі обох діячів поховали на подвір’ї Свято-Преображенського собору в Житомирі. Згодом, після встановлення радянської влади, могилу було знищено. За даними історичного видання «Житомирщина історична», після приходу радянської влади могилу зрівняли із землею, а її відновлення стало можливим уже після проголошення незалежності України.
Існує й історія про те, як вдалося встановити місце поховання. Дослідники використовували стару світлину, на якій було зафіксовано могилу біля дерева. Видання «Незборима нація» зазначає, що саме фотографія інженера Дмитра Трояна допомогла знайти місце поховання: «своєрідній лавочці, “обвитій” навколо дерева».
Сьогодні пам’ять про Миколу Сціборського та Омеляна Сеника в Житомирі пов’язана передусім із місцем їхнього поховання біля Преображенського собору. Щороку 30 серпня тут відбуваються пам’ятні заходи.
85 років потому ця історія залишається частиною складного минулого Житомира та України, а обставини подвійного вбивства 1941 року — темою, яка потребує подальшого історичного дослідження.
Джерело: використані матеріали Vadim Ostroglyad з групи «Интересный Житомир»
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації
