Романів 11 липня 2026-го року втретє приймав учасників фестивалю «ЕтноВир на Виспі». Фестиваль стає традиційним , а його учасники відзначають щоразу нові особливості, цікавинки і новації. Цьогоріч фестиваль проходив під гаслом «Сила роду», яке символізує пам’ять поколінь романівчан. Наочним символом фестивального свята у Романові стало розлоге «Родинне дерево» кожен із листочків якого був позначений прізвищем певної родини. Чимало листочків із дерева були безіменниким, а тому кожен охочий міг залишити на дереві на згадку про фестиваль пам’ять про свою сімю, про своїх рідних. Всього – навсього за невеликий донат.
Як завжди, фестивальна програма «ЕтноВиру на Виспі» вражала своїм різноманіттям, а локації, які простягнулися вздовж головної алеї парку імені Шевченка, завершувалися на острові Виспа, який згідно місцевих історій, насипав на початку 19-го століття посеред русла невеличкої річки граф Август Ілінський. З метою, аби вдосконалити до вишуканості краєвид та пейзажі навколо величезного палацу. Виспа, вже також за традицією, стає епіцентром свята, бо якраз тут розташувалися і ярмаркарі, і майстри народних ремесел, а посередині фестивального дійства на встановленій сцені учасників «фесту» вітали етнофольклорні колективи.
Етноспівачка Галина Куришко із Рівного, яка проводила у ході всього фестивального дня майстер-класи із автентичного співу, була зіркою на фестивальній сцені і якраз уславлено-легендарна рівнянка завершувала мистецько-фестивальну програму. А загалом для участі у цьогорічному дійстві до Романова прибуло 140 учасників. Скільки всього і всілякого можна було побачити цього року на «ЕтноВирі…».
Поети і поетеси і з Житомира на чолі із Вікторією Краснопір, народний художник України Юрій Камишний, відомий на всю Україну батько найкращого морозива романівчанин Петро Рудь, ансамбль «Бовсунівські бабусі», делегація науковців з Киівського національного педуніверситету імені Драгоманова, знані у народі майстри крафтової продукції із Івано-Франківська, Хмельниччини, Житомира, Київщини і т.п. Цікаво, що торік і позаторік, коли «ЕтноВир на Виспі» розпочинав свою ходу, фестиваль проходив під несамовито спекотним сонцем, найбільше клопотів було у бригади «Швидкої допомоги», бо дехто із гостей спеки і задухи справді не витримував.
Цьогоріч фестиваль «на Виспі» проходив за помірної температури, хоча декілька разів учасників фестивального дійства лякали темні і не дуже привітні грозові хмарки. Втім, на них учасники фестивалю особливої уваги не звертали, хоча двадцятихвилинна злива певним чином спричинила перерву у фестивальній програмі. Але потім, коли дощ ущух, свято заклекотіло на всіх обертах. Загалом фестивальна програма мала більше десятка локацій, не враховуючи того, що чимало гостей фестивалю у Романові цілими делегаціями відвідували вже легендарно відомий «Краєзнавчий музей Романівщини» на чолі із його невтомним директором Юрієм Кондратюком. Звісно ж, у середовищі учасників фестивального дійства важко було не помітити чималої кількості воїнів-ветеранів, які щойно повернулися із війни, або ж із числа тих військовослужбовців, які зараз перебувають на реабілітації у спеціалізованому відділенні Романівської лікарні. До речі, на потреби ЗСУ під час фестивального дійства було акумульовано (зібрано) більше 60-и тисяч гривень. Звісно ж, фестиваль промайнув блискавично швидко, а святкову програму, що тривала більше семи годин,обминули навіть сигнали про «Повітряну тривогу». Втім, найбільше побажань, які лунали зі сцени, під час фестивальних зустрічей та в ході спілкування на всіх локаціях свята , стосувалися наступного року, який всі без винятку учасники свята у Романові бачать переможним і мирним. От тоді «ЕтноВир на Виспі» вже завирує по справжньому.
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації