Минув рівно рік від дня потужних вибухів у селі Березина на Житомирщині, які зруйнували десятки будинків і назавжди змінили життя сотень людей. Та якщо у перші дні після трагедії чиновники говорили про всебічну підтримку, швидке відновлення та допомогу кожній родині, то сьогодні реальність виглядає зовсім інакше.
Жителі Березини власними силами демонтують аварійні будинки, позичають гроші, шукають кредити, продають майно та намагаються відбудувати житло. Саме таку картину показали журналісти Суспільного, які побували у селі через рік після трагедії.
За офіційною інформацією, внаслідок вибухів було пошкоджено 237 житлових будинків, із яких 47 визнано такими, що не підлягають відновленню.
Попри заяви влади про виділення понад 244 мільйонів гривень різних видів допомоги та додаткових коштів на демонтаж зруйнованих будинків, самі постраждалі розповідають зовсім іншу історію.
Один із жителів Березини Олександр Мороз отримав державну компенсацію у два мільйони гривень, однак зізнається: цих коштів недостатньо, щоб повністю відновити зруйноване господарство. Родині довелося вкладати власні заощадження, позичати гроші та спиратися на допомогу дітей.
Ще більш показовою є історія Марини Данилюк. За результатами незалежної оцінки, лише її матеріальні збитки склали близько 7,5 мільйона гривень, не враховуючи знищений автомобіль. За її словами, отримана компенсація покриває лише незначну частину реальних втрат. Сьогодні родина самостійно займається демонтажем будинку та шукає кошти на нове житло.
Саме тут виникають запитання, на які суспільство досі не отримало вичерпних відповідей.
Якщо держава та місцева влада повідомляють про сотні мільйонів гривень допомоги, то чому через рік після трагедії люди змушені власним коштом демонтувати руїни та фактично самостійно фінансувати відбудову? Якщо компенсації були достатніми, чому постраждалі відкрито говорять про їхню недостатність? І яким чином оцінювалися реальні збитки, якщо в окремих випадках виплати значно менші за підтверджену вартість зруйнованого майна?
Не менш важливим залишається питання відповідальності винуватців трагедії. Самі постраждалі наголошують, що компенсація не повинна лягати виключно на плечі держави, а особи чи підприємства, відповідальні за вибух, також мають відшкодовувати завдані збитки. Водночас люди очікують результатів розслідування та реального механізму стягнення шкоди.
Минув рік. Руїни поступово зникають. Але не тому, що їх оперативно ліквідовує держава, а тому, що це роблять самі люди. Вони не чекали, коли хтось прийде і вирішить їхні проблеми, — вони почали відбудовувати своє життя власними руками.
Та головне питання залишається відкритим: чи можна вважати таке відновлення успішним, якщо значна частина постраждалих досі змушена витрачати власні кошти, брати позики та шукати фінансування, аби повернутися до нормального життя?
І поки посадовці звітують про виділені мільйони, для багатьох мешканців Березини справжнім показником ефективності влади є не цифри у звітах, а можливість знову жити у власному будинку. Судячи з історій людей, до цього ще далеко.
Джерело: Суспільне
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації