Минуло сім років, як пішов із життя Віктор Петрович Павлусенко — людина, чиє ім’я для Житомирської лікарні №2 означає значно більше, ніж роки керівництва чи сторінки історії.
Віктор Петрович очолював заклад з 1998 по 2019 рік. Але справжній слід людини вимірюється не датами. Він вимірюється тим, як про неї говорять після років тиші.
Для багатьох Віктор Петрович був справжньою опорою Колеги пам’ятають його підтримку у важкі часи, поради у складні моменти, його жарти, такі добрі та щирі, що не було жодної можливості сумувати далі. Він умів слухати колег так, що людина відчувала себе важливиою, умів сказати небагато, але саме те, що було необхідно.
Колеги згадують Віктора Петровича не урочисто, а по-людськи: у розмовах, у спогадах, у маленьких деталях, які раптом повертають його образ. І в цих спогадах він завжди живий – мудрий, спокійний, уважний, добрий.
Його дуже не вистачає його поруч.
Світла пам’ять Віктору Петровичу Павлусенку.
Пам’ятаємо.
Сумуємо.
Дякуємо
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації