Кожного року 1 квітня відзначається народне свято – День пробудження домовика. Наші предки вважали, що з настанням холодів домовий засинає, а навесні, після весняного рівнодення, прокидається для зустрічі тепла.
Домовик — це один із персонажів української міфології, домашній дух-охоронець, який мешкає в оселі та піклується про добробут господарів. Його образ — глибоко вкорінений у традиціях, обрядах та повсякденному житті українців.
Домовик живе переважно біля печі, у кутку за іконами або на горищі. Вважалося, що він “прив’язаний” до конкретного дому, і коли господарі переїжджали, домовика треба було покликати з собою (іноді — «перенести» в нову хату в мисці з попелом з печі). Перед переїздом говорили: «Домовику, ходімо з нами!»
У народних уявленнях домовик часто виглядає як маленький сивий дідок із довгою бородою, іноді волохатий, можна порівняти з гномом, іноді з хвостом чи навіть копитами — тобто має риси і людини, і звіра. Але з’являється він рідко — зазвичай тільки якщо чимось незадоволений.
1 квітня люди намагались задобрити домовичка, щоб він прокинувся в гарному настрої та не пустував. Саме тому до цього дня влаштовували веселі гулянки, а також годували домашнього духа його улюбленими ласощами: молоком, кашею та хлібом.
До 1 квітня обов’язково ретельно прибирали хату, бо домовик ненавидить бруд. Раніше домашньому духові дарували якусь річ, проявляючи таким чином піклування та увагу.
- Крім того, в День пробудження домовика існувала традиція поводити себе дивно і смішно, тобто надягати одяг навиворіт, носити різні шкарпетки, жартувати й розігрувати один одного.
Інформація з сайту «DayToday. А що сьогодні?»
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації