Ігор Лікарчук, український освітній діяч, директор Українського центру оцінювання якості освіти в 2006—2011 та 2014—2015 роках.
“Дуже прикра новина. Для освіти – навіть погана.
У МОН заявили, що держава не фінансуватиме школи, якщо громади не реорганізують їх під профільну школу.
І сказано це було… на закритій зустрічі з журналістами.
Закритій!!!! Це що – державна таємниця чи боязнь отримати незручні запитання, на які немає відповіді.
Знаєте, це вже майже діагноз.
Бо коли про реформу говорять за зачиненими дверима — значить, із нею щось не так ще до того, як вона почала працювати.
Але ще цікавіше інше.
«Держава не фінансуватиме школи…»
Хочеться тихо запитати:
«А вона їх зараз фінансує?»
Бо школи утримуються з місцевих бюджетів. Держава дає субвенцію на зарплати вчителів. Усе інше — це гроші громади.
То що саме держава «не фінансуватиме»?
Чи, може, проблема глибша — у нерозумінні того, як взагалі влаштована система, яку так активно реформують?
А тепер відкладемо іронію.
І назвемо речі своїми іменами.
Це не про фінансування.
Це про БАТІГ!
Якщо громада не зробить так, як їй сказали – її покарають грошима.
От саме на цьому місці закінчується будь-яка розмова про реформу.
Бо реформи не впроваджують шантажем.
Реформи не продають через страх.
Реформи не запускають наказом «інакше не дамо грошей».
Це роблять тоді, коли: немає чіткої моделі, немає довіри, немає аргументів.
І залишається лише одне – примус.
Але найцікавіше навіть не це.
Найцікавіше, як акуратно перекладають відповідальність.
МОН до сьогодні не розробило модель академічного ліцею. Щоб хоч знати чим він відрізнятиметься від школи із поглибленим вивченням предметів.
Міністерство не показало, як він працюватиме; не відповіло на елементарні питання — про відбір учнів, про вчителів, про гроші.
Зате тепер каже громадам:
«Не зробите — самі винні».
І громади ставлять у класичну вилку: закриєш школу — отримаєш батьківський бунт; не закриєш — отримаєш фінансову «відповідь» від держави.
Просто «Геніальна» конструкція.
Реформу продавлюють. Очевидно, що недарма.
Чи прийме українське суспільство загартоване Майданами і війною, подібне продавлювання. Упевнений, що не сприйме. І що робитимуть реформатори? Чи переможців не судять?
Судитимуть. Люди судитимуть, насамперед. Бо перемоги не буде. Бо не буде реформи.
Якщо реформу обговорюаати за зачиненими дверима і впроваджувати через відключення грошей – це не реформа.
Це кампанія примусу, яку чомусь назвали реформою освіти.
Це просто ганьба.
P.S. За п’ятдесят років роботи в освіті я бачив багато. Але до такого рівня публічно проголошеної зневаги до громад, учнів і батьків освітні управлінці ще не опускалися”.
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації