15 березня кожного року відзначається Всесвітній день захисту прав споживачів (World Consumer Rights Day). Це права, які належать усім людям, коли вони купують будь-який товар чи замовляють послугу для прямого користування чи володіння, а не для перепродажу чи виробництва.
На жаль, чи не кожен з нас має негативний досвід, коли придбана річ дуже швидко виходить з ладу, а послуга не відповідає очікуванням. Як діяти в такому разі й куди звернутися, відомо не кожному.
Виробники чи постачальники товарів чи послуг мають юридичні та моральні зобов’язання перед покупцями, а стежити за їх дотриманням — обов’язок державних органів та організацій, спеціально створених для захисту прав споживачів.
В давнину споживання у сенсі придбання у власність різноманітних товарів часто сприймалося досить негативно. Від філософа Платона до середньовічних мислителів прагнення людей до володіння речами засуджувалося як гріх, що розбещує душі та відволікає від Бога.
Сам термін «consumption», що означає «споживання» та походить від латинського «consumerre»з’явився в Європі в XII столітті — спершу у французькій мові, згодом в англійській та в інших європейських мовах. Це слово означало використання в їжу чи для інших потреб продуктів, свічок, дров та інших ресурсів, необхідних для життя.
Споживання підлягало обов’язковій державній регуляції, і правителі більшості європейських країн та їх заморських колоній до XVIII століття видавали багато законів, які обмежували право громадян на «розкіш». В різні часи під це поняття потрапляли різні товари, заборонені чи обмежені для всіх чи для певних верств населення. Так, у Венеції в 1512 році сенатом було заборонено дарувати на весілля дзеркала й скрині, а кількість ложок та вилок обмежувалася до шести предметів. В Німеччині за носіння бавовняної шийної хустки на жінок накладали штраф або ув’язнювали.
Такий підхід обмежував торговельні і грошові відносини та уповільнював розвиток країн в цілому. Попри це, асортимент товарів у світі невпинно розширювався, а їх кількість зростала. В кінці епохи династії Мін у Китаї настав золотий вік торгівлі з безліччю порцелянового посуду, шовкового одягу, книг. В Італії в період Відродження не тільки будинки багатіїв, а й оселі простих ремісників наповнювалися все більшою кількістю меблів, посуду, навіть картин та музичних інструментів.
Сам термін «consumption», що означає «споживання» та походить від латинського «consumerre»з’явився в Європі в XII столітті — спершу у французькій мові, згодом в англійській та в інших європейських мовах. Це слово означало використання в їжу чи для інших потреб продуктів, свічок, дров та інших ресурсів, необхідних для життя.
Споживання підлягало обов’язковій державній регуляції, і правителі більшості європейських країн та їх заморських колоній до XVIII століття видавали багато законів, які обмежували право громадян на «розкіш». В різні часи під це поняття потрапляли різні товари, заборонені чи обмежені для всіх чи для певних верств населення. Так, у Венеції в 1512 році сенатом було заборонено дарувати на весілля дзеркала й скрині, а кількість ложок та вилок обмежувалася до шести предметів. В Німеччині за носіння бавовняної шийної хустки на жінок накладали штраф або ув’язнювали.
Такий підхід обмежував торговельні і грошові відносини та уповільнював розвиток країн в цілому. Попри це, асортимент товарів у світі невпинно розширювався, а їх кількість зростала. В кінці епохи династії Мін у Китаї настав золотий вік торгівлі з безліччю порцелянового посуду, шовкового одягу, книг. В Італії в період Відродження не тільки будинки багатіїв, а й оселі простих ремісників наповнювалися все більшою кількістю меблів, посуду, навіть картин та музичних інструментів.
Першим світовим лідером, який офіційно перейнявся споживчими правами, став президент США Джон Кеннеді. 15 березня 1962 року в американському Конгресі він виступив із Біллем про права споживачів. Цей документ декларував такі права: на вибір, на безпеку, бути почутим, на інформацію.
В 1983 році Генасамблея ООН встановила 15 березня як День захисту прав споживачів, а в 1985-му перелік цих прав було розширено на чотири пункти. Додалися право на задоволення базових потреб, право на відшкодування, право на здорове навколишнє середовище, право на споживчу освіту. Відтоді в захисті цих прав полягає основа діяльності як національних, так і Міжнародної організації споживачів.
Інформація з сайту «DayToday. А що сьогодні?»
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації