Відразу після початку повномасштабного вторгнення у директора видавництва «Дух і Літера» Леоніда Фінберга виникла чудова ідея — видати кишеньковий «Кобзар».
Фінберг, як ніхто, відчув потребу українських солдатів у перші дні великої війни. Для них духовна гідність і духовна сила часом означали не менше, ніж якісна й ефективна зброя.
Цю ідею підтримав генерал Забродський, який тоді був не лише першим заступником голови Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки, а й радником Головнокомандувача, одним з організаторів перших оборонних дій під час захисту Києва. Він написав чудову передмову до цього видання.
І не було кращого подарунка для українського солдата на фронті, ніж цей невеличкий «Кобзар» — книжка, яку можна було взяти з собою в окоп, покласти до наплічника, носити поруч у найважчі моменти війни. Книжка, яка підтримувала, нагадувала, за що ми воюємо, і додавала сил.
І сьогодні важко уявити кращий подарунок для воїна на передовій. Бо саме в такі моменти особливо відчувається вічність і сила Шевченка — сила, яка тримає кожного українця.
Шевченко захоплює, закохує, надихає , він залишається осердям українського генетичного коду.
З Днем Кобзаря !
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації
