Останніми днями у медійному просторі Житомирщини активно обговорюють реакцію голови Віталій Бунечко на новину про нібито його відставку з посади керівника Житомирська обласна військова адміністрація. Після появи інформації у низці місцевих медіа посадовець емоційно відреагував, назвавши її «хєрнею» та використавши інші образливі вислови на адресу журналістів і поширювачів новини.
Згодом сам чиновник офіційно спростував чутки про відставку, заявивши, що не подавав жодної заяви про звільнення і не планує цього робити найближчим часом.
Однак сама форма реакції викликала дискусію у суспільстві — не лише щодо достовірності новин, а й щодо культури публічного спілкування представників влади.
Публічна посада — це не приватна розмова
Керівники обласних адміністрацій фактично є публічними представниками держави на регіональному рівні. Відтак будь-які їхні слова — особливо сказані у спілкуванні з журналістами або у соціальних мережах — сприймаються як позиція влади.
Політичні комунікації передбачають, що посадовці повинні демонструвати стриманість і повагу до медіа навіть у ситуаціях, коли інформація є недостовірною або неперевіреною. У демократичних країнах стандартною реакцією у подібних випадках є офіційне спростування або короткий коментар із поясненням.
Натомість використання лайливої лексики та образливих характеристик у бік журналістів лише посилює конфлікт і створює негативний інформаційний фон.
Грубість або зневага до журналістів може мати кілька негативних наслідків:
- підрив довіри до влади;
- загострення конфліктів між владою та медіа;
- формування культури агресивного спілкування у публічному просторі.
Особливо чутливо це виглядає в умовах війни, коли суспільство очікує від керівників регіонів не лише ефективного управління, а й відповідальності за кожне публічне слово.
Журналісти можуть помилятися або оприлюднювати інформацію з неперевірених джерел — це частина складного інформаційного процесу. Водночас саме влада має демонструвати приклад цивілізованого діалогу.
Найкращою відповіддю на неточну новину є не емоційна реакція, а прозорість і відкритість: офіційні коментарі, пресбрифінги або публікація документів.
Адже публічна комунікація — це не лише обмін інформацією. Це також показник рівня політичної культури влади. Саме тому кожен подібний інформаційний скандал — навіть якщо він починається з чуток або неперевіреної новини — стає нагадуванням: культура спілкування влади є не менш важливою, ніж її управлінські рішення.
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації