Суботнього вечора, якраз в останній день зими 2026-го року, у Житомирі відбулася справді цікава подія, жанрову визначеність якої швидко та одразу назвати складно . Це була не просто зустріч, це аж ніяк не нагадувало лекційну розповідь, жанр якої часто використовують під час відвідин нашого міста маститі вчені, письменники, не кажучи вже про політиків. Але півтори години спілкування із Ольгою Ратушинською, яка презентувала житомирянам своє захоплення вивченням життя і творчості Лесі Українки, промайнули, як одна мить. Цікава розповідь, ціле розмаїття фотодокументів, запропоновані думки і цитати Лесі Українки, прокоментовані живою, зрозумілою мовою нашої сучасниці, створили тло і атмосферу цікавості, філософського заглиблення у здавалося б дуже відому тему. Адже про Лесю Українку, як про поетесу, як про видатну жінку із яскраво активною громадянською позицією, зрештою – навіть про революціонерку- демократку (як нас колись вчили в школі) ми знаємо здавалося б дуже багато. Водночас тема виступу, а , швидше за все – гарної і задушевної розмови, яка проходила у виставковому залі Житомирської обласної організації Спілки Художників України, була сформульована дуже інтригуюче – «Все, чого ми не знали про Лесю Українку».
Ольга Ратушинська, яка консолідувала свої зусилля із харківським видавництвом «Vivat» і скористалася допомогою житомирського інтернет-сайту «Zhytomyr City», визнає, що має до творчості Лесі Українки давній інтерес. «Ще зі школи вчителька української літератури привчала нас до того, що можна пізнати, прочитати не лише у програмовому матеріалі, але й поза ним», – розповідає Ольга Ратушинська, яка приїхала до Житомира, як гість нашого міста, аби не лише познайомитися із його туристичними принадами, але й для того, щоб поспілкуватися із людьми, яким небайдужа творчість Лесі Українки. Ба більше, під час зустрічі, яка відбулася у формі справді задушевної і приємної розмови, мова заходила не лише про твори Лесі Українки. Йшлося здебільшого про життя, яким жила Лариса Петрівна Косач. Про те, чому і наскільки часто у житті славетної поетеси були далекі мандри – подорожі, головною причиною яких були періодично часті наступи важкої хвороби. Говорили про те, як, наприклад, Леся Українка озивалася і описувала свої враження від життя у Києві. Загалом в епіцентрі пізнавально-літературного потягу Ольги Ратушинської стала загалом вся епістолярна спадщина Лесі Українки. Сама авторка , яка презентувала свої враження, свої думки, висновки і зауваження з приводу листів Лесі Українки до колег з письменницького кола, до своїх друзів і навіть до коханого чоловіка, не претендує на енциклопедичну обізнаність і винятково зразкове знання особливостей творчості великої поетеси України. У неї ( у пані Ольги) ще все попереду і вона про свої наміри і бажання пізнати глибше твори і творчість великої поетеси говорила неодноразово. Однак найкращої оцінки виступ Ольги Ратушинської заслуговує лише через те, що вона демонструє свою цікавість, глибоку чи глибинну заглибленість у перипетії життєвої біографії Лесі Українки, яких не завжди можна побачити чи відчути у літературознавчих дослідженнях маститих авторитетів.
А загалом інтерес до життя і окремих епізодів біографії геніальної поетеси у Ольги Ратушинської набуває ознак справді феноменального потягу пересічної людини до висот літературно-поетичного сприйняття та осмислення світу. У чому привабливість і і несамовита емпатія такої позиції людини, яка, попри свої життєві турботи, у поєднанні зі своїми професійними заняттями ( Ольга працює у модельній агенції), з головою поринає у життєвий світ людини, яку суспільство, світове товариство давно визнало, як талановиту поетесу, неординарну особистість, мужню і геніальну жінку. Життєве захоплення Ольги Ратушинської може і має послужити прикладом того, як кожна епоха, кожна країна і навіть кожна людина має шанс, має можливість і безумовно має право на своє прочитання творів великої поетеси ХХ століття. Науковці неодноразово стверджували, що життя генія, творчість будь-якої талановитої людини будуть предметом наукових інтересів і водночас таким собі магнітом для вивчення багатьма людьми все нових і нових епох. Розмова, яку анонсували, як «Все, чого ми не знали про Лесю Українку», виявилася напрочуд евристичним спілкуванням, до якого долучилися близько двох десятків житомирян, все ще спраглих потягом до знань, до бажання відчути порух душі справді неординарної особистості, яка відкриває незвідане там, де хтось його не бачив, не відчував чи сповна не розумів.
Ольга Ратушинська після навчання у Київському торговельно-економічному університеті знову повернулася до свого рідного Олевська, хоча періодично живе й працює у Дрогобичі та Львові, втілюючи у життя звичні для нинішніх часів висновки про глобальну мобільність, зміну місця роботи й життя, як питому рису сучасної цивілізації. Але бажання пірнути чи заглибитись у глибинну товщу національної культури, ще раз прочитати і дізнатись про те, чого раніше не знали – прояв гуманістичого єства і людської суті. Ми завжди чогось не знаємо , ми ще не все вивчили, але прагнемо пізнати, вивчити, зрозуміти. Бо ми – люди!
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації