В один день місто стало сталевим. І серце стало одним на всіх.
Сергій Сухомлин:
“24 лютого 2022. Чотири роки тому.
Цей період був важким для всіх нас. Час прийняття швидких та складних рішень.
У кожному місті, в кожній громаді він мав свої обставини. Хтось переживав окупацію. Хтось, попри страх, допомагав іншим, кому було важче.
Україна стала єдиним цілим — у підтримці війська й цивільних. Міжнародні партнери підставили плече з перших днів: приймали наших людей, надавали гуманітарну допомогу, демонстрували солідарність.
Сьогодні згадую Житомир того часу.
Світлини зберегли різні стани й емоції.
Прощання з рідними, які виїжджали за кордон.
Журналістів із десятків країн, які щодня фіксували злочини рф.
Безліч дзвінків від закордонних міст-побратимів: «Чим допомагати? Ми готові!».
Родини, створені в перші дні вторгнення.
Дітей, народжених в укриттях.
Пса, евакуйованого разом із родиною з Бородянки — їх під обстрілами вивозили водії Житомирського ТТУ.
Людей, які знайшли тут тимчасовий прихисток — для когось з них Житомир став новим домом.
Житомирян, які вчилися захищати своє місто.
Щотижневі відправки посилок на фронт — найдорожчим, з теплом із дому.
Сотні житомирян, які прийшли на набережну Тетерева прибирати. Ми тоді спускали водосховище, щоб розірвати переправу росіян під Іванковом на Київщині. І це спрацювало. Зрозуміло, про це тоді розповідати не можна було. І єдине, що я тоді міг сказати: ми просто спустили річку, шоб поприбирати. І люди прийшли, незважаючи ні на що, без запитань.
Багато чого не потрапило в об’єктив з міркувань безпеки. Барикади, мішки з піском, «їжаки».
Черги до центру крові. Черги до військкоматів, прохання сотень хлопців та дівчат прийняти до лав ТРО, ЗСУ. І всім, хто став на захист держави — окрема і щира подяка.
Це залишилося без фото — але назавжди в пам’яті.
У перші дні повномасштабного вторгнення кожен проявив себе по-справжньому.
Той час ми не забудемо.
Саме тоді ми вкотре усвідомили: Україна — це люди. І наша сила — в єдності та відповідальності одне за одного. Наперекір всьому.
Війна триває. І сьогодні ця відповідальність продовжується в різних площинах, зокрема й у відбудові.
Ми працюємо над тим, щоб громади відновлювалися системно й безпечно, з урахуванням нових викликів. Щоб повернення додому означало не просто відновлені стіни, а якість життя й перспективу.
Україна відновиться.
І це буде відбудова, що спирається на силу людей.”
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації