У Центрі трансплантології Перше медичне об’єднання Львова відбулася подія, яка трапляється вкрай рідко: син посмертного донора зустрівся з трьома чоловіками, яким пересадили органи його батька. За п’ять років роботи центру така зустріч стала лише другою.
Про це повідомили на офіційній сторінці медичного об’єднання у Facebook (першоджерело: https://www.facebook.com/1tmolviv).
Донор із Житомира: рішення, яке врятувало три життя
4 квітня 2025 року в Житомирська обласна клінічна лікарня медики констатували смерть головного мозку чоловікові, який зазнав травм, несумісних із життям. Донор був із Житомир.
У ніч трагедії його син Микола Недашківський ухвалив одне з найважчих рішень у своєму житті — дав згоду на посмертне донорство органів батька.
«Ми розуміли, що батька вже не врятувати. І було б неправильно не погодитися на донорство, якщо це могло врятувати чиєсь життя. Мені хотілося знати, що це рішення було прийнято не даремно», — розповів Микола під час зустрічі з реципієнтами.
Тієї ж ночі команда львівських трансплантологів виконала три складні операції: двом пацієнтам пересадили нирки, ще одному — печінку. Усі втручання пройшли успішно.
Понад 10 місяців потому — емоційна зустріч
Минуло більше десяти місяців після трансплантацій. У Центрі трансплантології відбулася зустріч, на яку чекали обидві сторони. Син донора вперше побачив людей, яким органи його батька подарували шанс жити.
За словами медиків, ніхто не зміг стримати сліз.
«Частинка мого батька ще живе і я дуже радий. Це другий шанс на життя, який не можна змарнувати. Треба зубами просто вчепитися і триматися за нього до останнього», — сказав Микола Недашківський.
Історія одного з врятованих
Серед реципієнтів — 48-річний Юрій Кошла, який страждав на цироз печінки. Без трансплантації його прогнози були вкрай несприятливими.
«Перед операцією я не жив — я просто існував. Я довго не міг повірити. Навіть не знав, що в нас роблять такі дива. Мені зараз просто хочеться жити. Робити щось краще щодня. Я подякував синові донора, подивився йому в очі — і це дуже цінно для мене», — поділився чоловік.
Донорство в Україні: рідкісні зустрічі та системний розвиток
Зустрічі родичів посмертних донорів із реципієнтами відбуваються нечасто — як із етичних міркувань, так і через процедури конфіденційності. У Центрі трансплантології Першого медичного об’єднання Львова за п’ять років роботи це лише другий подібний випадок.
За останні роки система трансплантації в Україні суттєво розвинулася: створено Єдину державну інформаційну систему трансплантації, удосконалено алгоритми координації між лікарнями, розширено перелік медзакладів, що виконують такі операції. Водночас ключовим фактором залишається згода родини в момент втрати.
Рішення Миколи Недашківського стало прикладом того, як у найважчий час можна врятувати одразу кілька життів.
Пам’ять, що продовжується в інших
Посмертне донорство — це складна моральна тема, яка потребує суспільної зрілості та довіри до медичної системи. Але кожна така історія показує: один підпис може стати другим народженням для трьох людей.
«Світла пам’ять усім донорам і щира вдячність їхнім рідним, які в момент болю знаходять у собі сили подумати про порятунок незнайомих людей», — наголошують у Першому медичному об’єднанні Львова.
Історія донора з Житомира — це не лише про втрату. Це про відповідальність, людяність і шанс на життя, який продовжується в серцях і тілах інших.
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації