Деколи життя підкидає сюжети, варті екранізації. І це не завжди історії, які мені трапляються на роботі, а часто й поза нею.
Зібралася на вихідні до батьків. Увечері після роботи чекала маршрутку, але вона не приїхала, бо водій злякався снігу. Наступна мала би бути за годину. Хоча одягнулася тепло, але від того очікування добряче промерзла. Коли від холоду мене вже почало трясти, біля зупинки з’явися білий автомобіль, з якого вийшов водій і оголосив, що має ще одне вільне місце то того населеного пункту, куди мені треба дістатися. Глянула на нього і почала вагатися, їхати чи чекати на останню маршрутку, а він, ніби прочитав мої думки.
– Ви, мабуть, думаєте, що я молодий, зелений і не вмію їздити? Два дні тому цією машиною приїхав із Краматорська. Не бійтеся, доїдемо і все буде добре, – гукнув молодий водій, схожий на військового.
Холод. А, може, інтуїція. Або обидва фактори разом сказали, що треба їхати. Коли водій звільняв для мене поруч із собою сидіння, з його рук випав номерний знак військової автівки. Помітила, що там було написано, і запитала, чи то його позивний. Хлопець з посмішкою кивнув головою, а я одразу згадала, що раніше дивилася з ним інтерв’ю. Коли запитала як його звуть, відповів:
– Антибіотик. До позивного я вже звик більше, ніж до імені, тому спокійно кажіть на мене Антибіотик.
Потім ми почали розмовляти і в нас виявилося багато спільних знайомих. Загалом він відома людина. За фахом Антибіотик фармацевт і до повномасштабної війни працював завідувачем аптеки, а ще грав у музичному гурті. Потім зрозумів, що робота йому починає набридати, надихнувся прикладом старшого брата, який на той час вже був у ЗСУ, та інформаційною кампанією про контрнаступ і добровільно долучився до війська.
Був бойовим медиком, водієм і саме той період свого життя називає найцікавішим. Власне, про нього розповідав у тому інтерв’ю. Зараз у лавах своєї бригади займається відповідальною роботою, від якої залежать життя і здоров’я тисяч бійців. За звичкою постійно має при собі турнікет і каже, що тактична медицина – те, що зараз треба освоїти всім цивільним.
Під час служби в ЗСУ в Антибіотика народилася донька. Ім’я дівчинці йому підказала війна. Це дуже цікава історія, але вона приватна, тож не буду розголошувати деталей.
Він справді дуже хороший і уважний водій. Ми приїхали до пункту призначення ввечері, коли за графіком було вимкнене світло. Збиралася виходити на зупинці і йти до будинку батьків вздовж темної вулиці, але Антибіотик сказав, що час і обставини для прогулянки несприятливі.
Підвіз мене під самісінький поріг під’їзду, а потім поїхав додому, де буває нечасто, та при кожній нагоді приїздить подивитися, як росте його маленька донька.
