Фініш січня 2026 року знову і вкотре нагадав про дві великі проблеми, які зазвичай приписують країні-агресору. Так, це дурні і дороги, але, як там з дурнями на шляхах у агресора, нам сьогодні важко сказати, однак у нас, в Україні з дорогами – повний завал. Йдеться, звісно ж, про стан доріг після низки снігопадів, хуртовин і майже двотижневого натиску морозу під двадцять градусів. Як завжди, після сплеску мінусових позначок, наступає відлига, а якщо цей перехід відбувається раптово, то дороги враз перетворюються у річки і потічки. Про міста та селища ми не кажемо, бо навесні тут традиційні погіршення стану вулиць та провулків. А ось на дорогах державного, у тому числі – й обласного підпорядкування, у ці дні можна побачити ознаки майбутнього колапсу. Калюжі, які вже три дні розливаються по автошляхах, засвідчують наближення руйнації асфальтового покриття. Особливо там, де до цього проходили ремонти, всілякі запилювання, ліквідації вибоїн і невеликих ямок. Усім відомо, що так званий ямковий ремонт зимову пору взагалі не витримує. На таких дорогах, де ще восени на останні бюджетні копійки щось там лагодили і ремонтували, сьогодні розтає неочищений сніг і утворюються калюжі. Завтра, коли на Житомирщину знову повертаються потужні морози, калюжі замерзнуть і на половині шляхів виникатиме позаштатна ситуація, яка спричинить тимчасову зупинку автобусного сполучення. Але, це, як кажуть, півбіди, бо далі, із черговим сплеском відлиги, калюжі з’являться знову. І так, аж до кінця березня, коли морози у наших краях відступлять назовсім.
Нинішня ситуація на дорогах області, як кажуть бувалі автомобілісти, не нова. Бо зазвичай чергування відлиги та морозів призводить до руйнації асфальту з утворенням вибоїн. Єдиним видом боротьби із таким дорожним злом є вчасне розчищення шляхової поверхні, аби снігу ( а при погодних «плюсах» – води) було якомога менше. У нинішньому році Житомирщина зазнала колапсу у питанні розчистки найбільших доріг державного та обласного підпорядкування, оскільки фірми –підрядники, які укладали угоди із обласною військовою адміністрацією, виявилися елементарно неготовими до суворих реалій і завдань із розчистки снігу на автомагістралях. Втім, найбільші автодороги в області, які є ділянками міжнародних транспортних артерій, за два тижні «боротьби» зі снігопадом зараз мають більш-менш задовільний вигляд і калюжі на них помітні дуже зрідка. Але далі, як кажуть, краще не бачити, не думати і не уявляти, що із того вийде у березні-квітні 2026-го року. Дороги у більшості своїй сьогодні почищені. Сяк –так і абияк, бо сніг у більшості випадків лежить на узбіччі, затримуючи на проїзжій частині дороги ті ж самі калюжі, які найбільше й руйнують шляхове покриття. Певні претензії із розчистки доріг пред’явити сьогодні нікому, бо найчастіше проблему розчистки доріг між селами вирішували місцеві громади, а ще частіше (вже у селах і селищах області) дороги чистили підприємці – «фопівці», фермери, сільськогосподарські та лісогосподарські підприємства. Звісно ж, за свої кошти на пальне, а сам процес такої розчистки ніхто особливо й не контролював, бо головне завдання полягало у тому, аби хоч якась дорога давала можливість для сполучення і вирішення найнагальніших проблем життя фактично всієї Житомирської області.
На цьому фоні питання про навчання школярів, яке у більшості міст та сіл проходить у дистанційному режимі ( слово «онлайн» сьогодні вже всім-всім відоме) не вважається великою проблемою. Так звані «освітні втрати», якими називають потужні прогалини у знаннях учнів ліцеїв, весною, коли навчальний процес відновиться у звичному режимі, спробують подолати. Для цього не треба буде додаткових десятків ( або ж навіть і сотень) мільйонів гривень, які керманичам Житомирщини доведеться таки шукати, аби привести до пуття фактично зруйновані дороги. Причому проблема доріг набуде весною 2026-го року такої гостроти, якої в області ще не бачили. Тут не треба бути навіть фахівцем-дорожником, бо спільнота водіїв, які змушені щодня виконувати багатокілометрові рейси, волає про те, що вже за місяць, а тим паче, за два, доріг на Житомирщині фактично не буде. Будуть напрямки і смуги перешкод, подолання яких буде обходитись у досі небачені суми коштів на ремонт автотранспорту. І знову, як не крути, все це відіб’ється на вартості квитків. Лише січневі негаразди (назвемо їх так) на шляхах області вже сьогодні призвели до подорожчання квитків на найбільш популярних маршрутах на 9-10%. А що буде далі? Фактично вартість подорожі на відстань у сотню кілометрів злетить до рівня предметів розкоші. Для чиновників, які отримують щомісяця від півсотні до сотні тисяч гривень так званої зарплати, такі злети вартості квитків на маршрутах автобусного сполучення, не страшні від слова «зовсім». Он тільки що опубліковані розміри щомісячних зарплат очільників Житомирської ОВА взагалі приголомшують людей ще більше, аніж нерозчищені від снігу дороги. Де і хто таке бачив, що заступники голови ОВА, які начебто відповідають за роботу промисловості, транспорту, аграрної чи освітянської галузі, щомісяця отримують разом із преміями та надбавками по 120-130 і 140 тисяч гривень. Не 10-12 тисяч, як вчитель, не 18-25 тисяч, як лікар, не 4-5 тисяч, як сотні тисяч пенсіонерів Житомирщини, а в десятки разів більше. Тому людей вже не обурюють ні відключення світла на 15-18 годин щодоби, ні посипання піску у снігову товщу, яке практикують комунальні служби у деяких громадах, ні навіть дірки у стелях щойно відремонтованого обласного театру ляльок. Дивує, а якщо точніше – неабияк обурює те, що за керівництво ось таким «процесом» життя Житомирської області начебто поважні особи отримують дуже пристойні навіть за європейськими мірками зарплати. І піди та й розберись, хто у цьому винуватий: зима, війна чи все ж таки дурень – народ, який все це терпить, хоча й бідкається, лається і навіть сипле прокльони на адресу не те що неповажних, а здебільшого ненависних чиновників. Ну, і що з того буде далі? Сказати важко, але те, що фраза «Добра не жди» сьогодні набуває справді тотального поширення межи людей. Можливо, це – поки зима?
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації