САВЧУК ОЛЕКСІЙ МИХАЙЛОВИЧ
02.03.1988 — 26.11.2023рр.
Олексій народився у місті Веймар (Німеччина) у сім’ї військового. Коли йому було чотири роки, родина повернулася до рідного Житомира, де минуло його дитинство і юність. Навчався Олексій у ЗОШ №26 (нині — ліцей №26). З юних років був активним, цілеспрямованим, займався дзюдо; відвідував спортивну секцію, виховуючи в собі силу, витривалість і характер.
Після закінчення школи Олексій відразу почав працювати в різних сферах, аби підтримувати матусю та доглядати хворого тата. Він умів брати на себе відповідальність і ніколи не скаржився на труднощі. Любив природу — риболовлю, «тихе полювання», ліс і все, що пов’язане зі спокоєм та гармонією. Захоплювався читанням книг на реальних подіях, збирав власну бібліотеку.
Олексій мав багато друзів, був добрим, щирим, позитивним. Умів підбадьорити, підтримати словом і ділом, завжди приходив на допомогу. Дуже любив дітей, з особливим теплом ставився до свого сина, був турботливим, уважним і відкритим серцем.
У 2014–2018рр. Олексій став на захист рідної України, був учасником АТО/ООС. Після демобілізації повернувся до мирного життя, працював і мріяв лише про прості, але такі важливі речі — сімейний затишок, родинне тепло, мир і спокій, щасливе майбутнє для своєї дитини і всієї країни.
Із початком повномасштабного вторгнення рф Олексій без вагань знову став до лав ЗСУ. За відвагу і мужність був нагороджений грамотами та відзнаками.
26 листопада 2023 року родину сколихнула жахлива звістка: молодший сержант Савчук Олексій Михайлович зник безвісти поблизу н.п. Роботине на Запоріжчині. Рідні жили надією, молилися та вірили в диво… Та, на жаль, воно не сталося…
Через два довгих роки і майже два місяці Герой на щиті повернувся до рідного Житомира…
У глибокій скорботі матуся, син, дружина, рідні, близькі, друзі та бойові побратими…
Світла пам’ять і вічна слава Воїну-Герою!
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації
