Той, хто каже про новітні інформаційні технології, часто зауважує, що книжка, як джерело знань та інформації, поступово здає свої позиції під наступом електронно-цифрових інформаційних форматів. Але досі ніхто не спростував і не заперечив феноменальної важливості книгодрукарства, як витвору людської цивілізації, який назавжди залишиться одним із найважливіших елементів ментальності будь-якого суспільства, нації чи країни. У житті нашої країни, і насамперед в історії Житомирської області, були і залишаються люди, які присвятили книгодрукуванню і книговидавництву практично все своє життя. Чи не найпершу позицію у когорті таких достойників займає постать Миколи Михайловича Бондара.
Як книгодрукар, як поліграфіст, Микола Бондар має справді вражаючі показники не лише життєвого, але й суто професійного досвіду. Уявіть, якщо хтось це може і зуміє зробити, що трудовий стаж цього, досі працюючого поліграфіста розпочався у 1961-му році, коли молодого випускника Львівського поліграфічного інституту ім. Івана Федорова направили на роботу і призначили головним інженером Ташкентської фабрики офсетного друку. Підприємство, за словами Миколи Бондара, було на той час оснащене найсучаснішим обладнанням і впроваджувало найновіші технології друку. Робота у Ташкенті справді була цікавою, а посада головного інженера для зовсім молодого фахівця була напрочуд перспективною. Але Миколу Бондара не полишала пам’ять про рідні краї, про Рівненщину, де він народився і виріс. Тому вже за кілька років, отримавши неабиякий виробничий досвід, він повертається додому. У Рівному якраз взялися за побудову нової друкарні і наповнювати її новим технологічним начинням та запроваджувати найновіші методи у роботі головного поліграфічного підприємства області було довірено Миколі Бондару. Тривалий час (близько 14-ти років) Микола Михайлович працював у рідній області, але коли нове, із відповідними завданнями та амбітними намірами поліграфічне підприємство збудували у Житомирі, якраз йому і запропонували його очолити. Житомирщина із появою нових поліграфічних потужностей, під егідою авторитетного і досвідченого керівника, досить швидко перетворилася на флагмана української поліграфії і тривалий час залишалася лідером серед областей України у сфері книговидавництва. Про це сьогодні вже забули, але якраз зусиллями Миколи Бондара Житомирська обласна друкарня перетворилася на високоефективне підприємство, яке мало беззаперечну репутацію і , як наслідок – величезну скриню замовлень. Звісно, все це досягалось дуже непросто, адже, окрім суто економічних умов і необхідності постійних технологічних вдосконалень, друкарня часто опинялася у гущі чи то й навіть в епіцентрі складних перипетій політичної боротьби, яка драматично загострилася в кінці 80-х і на початку 90-х років минулого століття. Але усі виклики та випробування, що випали на долю очолюваного Миколою Бондарем колективу, були успішно подолані, витримані, а свідченням потужного авторитету головного поліграфічного підприємства Житомирщини є низка надрукованих у Житомирі на початку 90-х років видань, які були провісниками незалежності України та атрибутами її державного суверенітету.
У 1995-му році, вже після виходу на пенсію, Микола Михайлович Бондар створює приватне видавництво «РУТА», яке із самого старту своєї виробничо-поліграфічної історії, взяло курс на досконалість та якість. Невеликий, трохи більше як із півтора десятка працівників колектив від перших часів своєї діяльності отримав незаперечний авторитет і, як наслідок – популярність у середовищі замовників. Сьогодні, коли «Рута» відзначила тридцятилітній рубіж від часу своєї появи, видавництво вражає своїми показниками, а мозаїка назв та авторів, виданих силами невеличкого колективу вправних поліграфістів може вразити кожного, хто має хоча б невелику уяву про те, як народжуються книжки. Микола Михайлович Бондар не без гордості за підсумки тридцятилітньої роботи власноруч створеного підприємства- дітища, назвав точну кількість виданих «Рутою» книг. Показник справді фантастичний: станом на 1 січня 2026 року «Рута» підготувала до друку і видала 3 тисячі 754 найменувань книг. Також не без гордості старійшина житомирських поліграфістів каже про те, що видавництво «Рута» вже давно себе не рекламує, бо про житомирське підприємство знає вся Україна. Втім, книги надруковані у житомирській «Руті», знають не лише в Україні, але й у низці європейських країн. Продукція «Рути» є у книгозбірнях Ватикану, відгуки із найвищими оцінками діяльності житомирського підприємства надходять із Іспанії, Польщі. Із «Рутою» давно і охоче співпрацюють відомі в Україні автори, письменники та поети Вадим Крищенко, Іван Сльота, шевченкознавець Віктор Жадько та всесвітньо відомий дослідник життя і творчості Івана Огієнка Микола Тимошик, упорядник «Енциклопедії української пісні» Іван Лисенко. А скільки книг, альбомів, брошур місцевих житомирських авторів побачили світ у видавництві «Рута» складно порахувати – такий перелік сягнув би багатьох сотень назв і прізвищ.
Працездатність Миколи Михайловича Бондара й досі вражає. Адже у свої майже 89 років він ні на мить не випускає із поля зору жодного питання у роботі колективу видавництва. Важко сказати і назвати справжні секрети чи то рецепти життєвого феномену цього несамовито видатного книговидавця-поліграфіста, але повага і вдячність, які він заслужив у людей своєю працею, виглядають як абсолютно незаперечні. Ні титули, ні звання чи нагороди не йдуть у жодне порівняння із тим, що Микола Михайлович вже має – повагу і визнання багатьох людей. А по великому рахунку – від усієї України.
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації