Поки українські актори виживають на мізерних зарплатах, а сама сфера культури задихається від хронічного недофінансування, у Житомирському академічному музично-драматичному театрі ім. І. Кочерги розгортається своя фінансова трагедія з елементами фарсу.
Мова про так звану «систему преміювання», яка, згідно з колективним договором, дозволяє нараховувати працівникам театру премії… до 500% від окладу. І як показує практика, цим щедрим інструментом користуються не так актори, які виходять на сцену, як бухгалтерія та адміністрація.
Ми звертаємося до документів, які є в вільному доступі. А саме до Колективного трудового договору, який оприлюднено на сайті Житомирської міської ради.
Справжність цього документі нібито викликає сумніви, але про це іншим разом. Читаємо сам документ.
500% премії: щедрість чи зухвалість?
У додатку №3 до колективного договору прямо прописано: премії від 10% до 500% — за «високий професіоналізм», «ефективність роботи» та навіть за «активну участь у профспілковій діяльності». Більше того, у переліку підстав для преміювання — державні та професійні свята, ювілейні дати та навіть звіти.
Але замість того, щоб преміювати артистів, які на мінімальних окладах виносять на плечах весь театр, основними бенефіціарами стали працівники фінансово-адміністративного апарату. Особливу увагу привертає головний бухгалтер Валентина Кобилінська, яка не лише підписувала положення про премії, але й, за свідченнями, регулярно нараховувала собі «додаткові відсотки».
Згідно з документами, премії мали виплачуватися щоквартально. Та, як виявилося, головний бухгалтер отримувала їх щомісяця. Чи це «помилка арифметики», чи добре зрежисований фінансовий спектакль — питання риторичне.
Колективний договір-привид
Ще одна темна сторінка історії — колективний договір театру на 2025–2030 роки.
Формально — документ «схвалено загальними зборами колективу». Фактично — більшість співробітників театру навіть не знали про його існування, не кажучи вже про обговорення чи голосування.
Укладений договір підписали від адміністрації — в.о. директора-художнього керівника Наталія Ростова, від трудового колективу — голова профспілки Тетяна Соломійчук. Проте профспілка, за словами працівників профспілкової галузі, не проводила жодних зборів. Більше того, документ зареєстрували лише в серпні 2025 року, хоча датований він ще травнем.
Це створює враження, що документ підганяли «під ситуацію», а колективний договір став радше інструментом для легалізації щедрих виплат обраним, ніж для захисту прав трудового колективу.
«Ненормований день» для бухгалтерів?
Ще один абсурд. У додатку №4 визначено перелік посад із «ненормованим робочим днем», що дає право на додаткову відпустку. І поряд з акторами, режисерами та диригентами там раптом опинилися… головний бухгалтер, його заступник, провідний економіст і навіть звичайні бухгалтери.
Питання: який саме «ненормований робочий день» може бути у працівника, який працює з 9:00 до 18:00, п’ять днів на тиждень, з годинною обідньою перервою? Що вони там роблять поза графіком — перераховують глядачів на вечірніх виставах?
Культура виживає, бухгалтерія процвітає
На фоні цієї бухгалтерської щедрості реалії для акторів виглядають як знущання.
За даними Держстату, у 2024 році середня зарплата працівників культури становила 13,1 тис. грн, а в багатьох громадах — не більше 6–7 тис. грн на руки. Актори змушені працювати на кілька ставок або підробляти, аби просто вижити.
У той же час, в одному театрі премії для бухгалтерів сягають 300–500% окладу. І все це — за рахунок бюджетних коштів, виділених на розвиток культури.
Ситуація в Житомирському муздрамтеатрі — це не лише внутрішня проблема закладу. Це — симптом хвороби всієї системи.
Коли культура фінансується за залишковим принципом, коли талановиті актори змушені жити на мінімальні зарплати, а за кулісами тихо «розпилюються» сотні тисяч гривень під виглядом «премій» для бухгалтерії — це вже не театр. Це трагедія з елементами абсурду, яка потребує не аплодисментів, а жорсткої перевірки правоохоронних органів.
Бо культура — це не про 500% премії для обраних. Це про людей, які на сцені тримають наш духовний фронт. І поки вони грають вистави для країни, інші — грають з цифрами у бухгалтерських звітах.
Від редакції:
Ми вже публічно зверталися до голови Житомирської обласної військової адміністрації, як до посадової особи, яка під час воєнного стану одноосібно відповідає за розподіл коштів та є розпорядником цих самих коштів. Але на жаль, жодної відповіді ми не отримали.
Тому ми цього разу сподіваємося на офіційні коментарі від правоохоронних органів, а саме від Національної поліції, СБУ, ДБР та обласної прокуратури.
Може цього разу журналістам фортане та вони отримають відповіді на купу дивних питань в галузі культури. Або в галузі тотального безкультур’я на Житомирщині. Хто знає…
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації