«Коли в Житомирі сталася ця подія, українські прапори вже майоріли над ратушами трьох обласних центрів України, але тільки в Галичині: в Тернополі – із 23 березня 1990р., у Львові – із 3 квітня 1990р. та в Івано-Франківську – із 15 квітня 1990р., а також в Стрию – із 14 березня 1990р. та в Дрогобичі – із 2 квітня 1990р.. Та одна справа – Галичина із потужним національним піднесенням того часу, а інша справа Житомир…
Тим не менше, Житомир став першим містом за межами Галичини («по цю сторону Збруча»), першим містом Наддніпрянської, Центральної України, де використання національної символіки було узаконено спеціальним рішенням міської Ради і над ратушею якого всупереч тотальному тиску партійно-державної машини було встановлено синьо-жовтий український прапор.», — писав у своєму блозі Vitaliy Melnychuk, Житомирський міський голова у 1990–1992 роках.
Перші демократичні мітинги у нашому місті почалися ще в березні 1989 року — вирувала жива енергія змін. Люди виходили на вулиці з українськими гаслами, хоча це було небезпечно. Прапор з будівлі зривали майже щоночі, але щоранку він повертався на місце.
Це був час, коли патріотизм був не трендом, а викликом. І ми вдячні кожному, хто тоді не зламався.
Торік, у день цієї пам’ятної події, біля Житомирська Міська Рада зібралися понад півсотні житомирян, з-поміж них — депутати міської ради 1990–1994 років, які ухвалювали те доленосне рішення: Анатолій Крисюк, Тамара Яремчук, Анатолій Шевчук та інші, а також сам Віталій Мельничук.
Дякуємо за вашу боротьбу, за стійкість, за те, що були першими, хто публічно вибрав Україну.
Пам’ятаємо. Пишаємося. Продовжуємо.
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації