Надзвичайний батько: Андрій Жевенко — сила, яка тримає дім і рятує світ

Є чоловіки, які обирають непростий шлях. Не тому, що так легше — а тому, що так правильно. Андрій Жевенко — начальник караулу 26 ДПРЧ у службі з 2010 року. Уже понад десятиліття він щодня виходить на чергування, знаючи: там, де інші відступають — починається його робота.

Тоді, 16 років тому, він думав, що професія рятувальника — це повага людей. Але з роками зрозумів, що не тільки. Це відповідальність за чиєсь життя. Це велике серце, яке не має права на байдужість.

Та за формою і каскою — не лише рятувальник. Передусім — батько.

Його історія кохання почалася просто — їх познайомила найкраща подруга його дружини. Із першого погляду Алла Жевенко сподобалась йому зовні. А згодом він закохався глибше — у її щирість, легкість, веселу вдачу. Вона — медсестра, людина, яка так само щодня допомагає іншим. Вже 12 років вони разом — і в радості, і в тривогах, і в очікуванні з чергувань.

У їхньому домі завжди живе тепло. Бо там ростуть діти. Старший син Микола навчається у Житомирській політехниці, обравши шлях еколога. Донька Олена здобуває юридичну освіту у кооперативному коледжі — вчиться захищати правду.

А наймолодший Денис ще школяр — другокласник, який любить малювати і дивиться на тата з тим особливим дитячим захопленням.

На вихідні їхній дім оживає ще більше. Студенти повертаються додому — і тоді все стає справжнім: спільна робота по господарству, розмови, жарти, відпочинок. Вони разом — і це найцінніше.

Андрій вчить своїх дітей простим, але важливим речам: мати власну думку, поважати старших, бути людьми. Не словами — прикладом.

У вільний час він любить піти до лісу — за грибами. Там, серед тиші, де немає сирен і викликів, він трохи відпочиває душею. Але навіть там він — той самий чоловік, який звик відповідати за інших.

«Я не мрію про нагороди чи гучні слова. Найбільше хочу, щоб мої діти знайшли свій шлях у житті, щоб у них усе склалося — і в навчанні, і в роботі, і в серці. Бо для мене справжня нагорода — це не медалі. Це дім, де мене чекають. Де вірять. Де люблять», – каже наш герой.

І поки він рятує інших — його родина тихо і міцно тримає його світ

Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city

«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації