На власній сторінці в соціальній мережі Фейсбук відомий Житомирський волонтер Олександр Таргонський написав про власні враження від спілкування з ТЦК.
Сьогодні познайомився з нашою, так би мовити, суворою дійсністю …
Хотів написати, що мав за честь познайомитися з представниками ТЦК, але назвати представниками державної структури групу людей в брудному м’ятому камуфляжі без розпізнавальних шевронів чи будь-яких інших знаків, ну ніяк не виходить.
Отже по порядку …
Кожного ранку, коли перебуваю в Житомирі, о п’ятій годині я вигулюю своїх домашніх улюбленців. В мене дві собаки, які є членами моєї родини
От і сьогоднішній ранок не став виключенням …
Як і завжди о п’ятій ранку ми вийшли на вулицю …
Десь о пів на шосту біля Смолянського цвинтаря, коли я йшов з собаками по
вул. Селецькій в напрямку вул. Вітрука за моєю спиною різко загальмував бус VW T4 зеленого кольору з якого вискочили двоє особин в камуфляжі з криком, щоби я негайно зупинився і підійшов до них.
Це я так, дуже мʼяко розповідаю.
І люди ці не виглядали, як військові ( якісь вони ну дуже помʼяті були ) та і прохання про зупинку скоріше виглядало, як звичайний “гоп-стоп“.
В автівці було ще декілька таких же персонажів, які, на мою думку,тільки і чекали команди “ фас “.
Уявіть собі стан звичайної людини, яка вранці, коли ще темно вигулює двох маленьких песиків ( собаки в мене і справді маленькі – 8 кг і 2 кг ) … і тут біля кладовища їй волають, щоби вона зупинилася і підійшла до автівки, в якій вона бачить якихось, явно не “добродіїв “…
І не одного, і не двох …
І вимога у них, якась … ну не дуже зрозуміла.
Одним словом, ситуація скажемо прямо – не дуже приємна.
Інфаркт та інсульт крокують десь поряд …
Враховуючи те, що десь більше а ніж пів року тому на мене в тому районі (також вранці ) напав здоровенний Алабай, а місяців зо три тому там же – божевільний з ножем, я не здивувався … А до цього був ще і догхантер з отрутою …Польова вона і в Африці Польова. Це район у нас в Житомирі такий веселий. Тут тобі і величезні “собаки Баскервілів “ без повідців і намордників бігають, і догхантери вештаються та і інших хворих на голову особин тут достатньо.
Отже, не здивувався я …
І з тими “мисливцями за призовниками“ розібрався без особливого напрягу (до речі, мабуть сивина моя допомогла, але ж вік в мене вже далеко не призовний та і досвід тридцятирічного стажу в МВС – це не “хухри-мухри “ ).
Але в мене питання виникло.
Ну “бусифіцировали “би мене …
А собак куди би моїх діли ?Залишили би на призволяще?
Там на вулиці?
Але ж загинули би вони!
Невже наше Українське військо від цього міцніше стало би?
Ці ж особини добре бачили, що немолода вже людина вигулює собак. Навіщо було цю театральну виставу влаштовувати. Хотіли почути, що про них звичайна людина думає?
Почули? Сором і годі …
Але ж я не стримував себе.
Не було чого себе стримувати …
Вони мені не відрекомендовувалися, представників поліції з ними не було …
Бандюки та і годі!
А з цією категорією я, ох-як, за роки своєї служби набалакався
Можливо і не писав би я цього допису, але …
Два дні, як ми з Валентиною з фронту повернулися. І про результати бусифікацій багато чого розповісти могли би. Але завжди є “ але “.
Не на часі !
Хоча ні …
Скажу !
Всюди є не люди, а звичайні особини. В будь-який структурі …
І в поліції, і в прокуратурі, і в судах … Та і в економічних підрозділах СБУ їх, як блох на собаці ! Але чомусь зараз вони в більшості своїй почали кучкуватися в тій структурі про яку я написав в цьому дописі.
Може прийшов вже час, щось робити з тими ТЦК ???
А Ви що думаєте з цього приводу ?
При цьому, честь маю,
Таргонський “ Дід Мюллер “ Олександр.
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації