В історію української музики Віктор Косенко увійшов, як неперевершений лірик. Його вокальна, камерна і симфонічна творчість наповнена романтичними інтонаціями. Він був основоположником української фортепіанної музики і чудовим піаністом, виступав із сольними концертами і в ансамблях.
3 жовтня день пам’яті Віктора Косенка – видатного українського композитора, піаніста, педагога (1896-1938).
Народився Віктор Косенко в Санкт-Петербурзі в родині військовослужбовця. Через два роки батька перевели до Варшави. Там родина прожила до 1914 року. Віктор Косенко отримав європейську музичну освіту.
Майбутній композитор був вундеркіндом: ще у віці шести років, не знаючи нот, з голосу грав “Патетичну сонату” Бетховена, мав абсолютний музичний слух. Унікальні здібності хлопчика розвивали професори Варшавської консерваторії. Музичну освіту Косенко продовжив у Петербурзькій консерваторії на двох факультетах: композиторському і фортепіанному. Її тодішнім директором був відомий російський композитор Олександр Глазунов, якого юний талант так вразив, що був звільнений від платні за навчання.
З 1918 р. Віктор Косенко викладав у Музичному технікумі в Житомирі, названому його ім’ям по смерті композитора.
Більшу частину життя Віктор Косенко прожив у Житомирі. Тут він з друзями-музикантами створив мистецьке середовище, яке не поступалося столичному. Житомирський період для Віктора Косенка був періодом становлення його як митця, періодом формування його творчого стилю.
У 1929 р. композитор переїхав до Києва, викладав у Київському музично-драматичному інституті, у 1934-1937 роках – у Київській консерваторії.
За спогадами рідних, Віктор Косенко був доброзичливим і товариським, з першого погляду приваблював усіх з ким спілкувався. В широкому колі його київських друзів – композитори, музиканти-виконавці, літератори – люди різних художніх поглядів, різного віку. До близьких друзів композитора належали відомі музиканти: Борис Лятошинський, Левко Ревуцький, Іван Паторжинський.
Життя композитора обірвала тяжка хвороба. Проживши лише 42 роки, Віктор Косенко залишив по собі десятки творів, які увійшли до золотого фонду української фортепіанної музики.
Після смерті композитора видано повне зібрання його творів. У Києві відкрито меморіальний кабінет-музей Віктора Косенка. Його іменем названо одну з київських музичних шкіл і Житомирське музичне училище. Також встановлено стипендії імені Віктора Косенка для найобдарованіших студентів Київської консерваторії і Житомирського музичного училища.
Володимир Сосюра присвятив Вікторові Косенку рядки:
Від нас пішов ти в морок ночі,
Де ні гудків, ні шуму трав,
Навік твої погасли очі,
Акорд останній одлунав,
Та хай загине мить скорботи,
Не треба суму в наші дні!
Вони живуть в серцях народу –
Твої мелодії ясні.
Летять у даль шляхи залізні.
Ні, ти живий, між нами ти,
Того, хто все віддав Вітчизні,
Не може смерть перемогти.
Підготовлено за матеріалами з відкритих джерел.
Фото з Інтернету.
Джерело: MiraStudia Модерна Україна
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації